Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Михайлівська церква, збудована в 1789 р.

[Нариси історії архітектури Української РСР (Дожовтневий період). Київ, Держбудвидав УРСР, 1957]

В плані пам’ятка хрещата, п’ятиверха, всі зруби гранчасті.

Церква Михайла в 1848 р. була уже ветха, а в 1851 р. її ремонтували [Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Харьковской епархии, т. V, стор. 126].

Вигляд церкви всередині, зруби її стін, заломів, восьмериків не виявляють ознак перебудови. На захід від церкви стоїть побудована пізніше від церкви дзвіниця, сполучена притвором з бабинцем церкви. Низ зрубу стін бабинця на висоту 3,5 м від підлоги вийнято, верхню частину зрубу підперто стовпами, а південну і північну стіни притвору підведено до кутів західної грані центральної дільниці. Такий засіб сполучення бабинця з притвором свідчить, що зруби стін у церкві не пересипалися. До пізнішого часу належать обшивка церкви зовні і залізні дахи; розширено згодом також двері, а може, й нижній ряд вікон у зрубах стін. Зовнішній вигляд церкви після ремонтів набув сухості, особливо в формах зрубів стін і восьмериків.

Всередині переробок непомітно. До того ж, як показав аналіз обмірних креслеників, приписи побудови не лише плану, але й зрубів стін, восьмериків і заломів витримано в характерних для церков лиманської школи приписах. Отже, церква Михайла, без сумніву, належить до пам’яток лиманської школи. Структура верхів її більш нагадує структуру верхів пізнішої Миколаївської церкви в Червоному Осколі, ніж старішої Артемівської.

Центральний верх церкви Михайла має чотири восьмерики, верхи рукавів – по три. Верхні восьмерики верхів чотирьох рукавів зараз глухі, знизу зашиті плафонами (можливо, глухими восьмерики ці стали після ремонтів). Верхні заломи усіх верхів низькі (як і у церкві в Червоному Осколі).

Зовні церква виглядає стримано стрункою. Зруби стін її в натурі сприймаються стрункішими, а верхи менш витягнутими, ніж виглядають вони на обмірних креслениках. У зовнішньому вигляді ширина восьмериків центральної дільниці значно переважає їх висоту, а заломи виглядають низькими, короткими і круто похиленими. В інтер’єрі ж, навпаки, заломи центрального верху сприймаються стрімкими, особливо перші три; вони дуже енергійно розвивають рух об’єму вверх, активно нарощують ілюзорну висоту верху. Восьмерики рукавів (як і зруби їх стін) зовні стрункіші, ніж зруб стін і восьмерики центральної дільниці. В інтер’єрі скорочення об’ємів в верхах рукавів проходить енергійніше, ніж у центрального верху.

Зовні верх центральної дільниці домінує, але верхи усіх чотирьох рукавів не позбавлені самостійності в композиції будови. Інтервали між верхами значні, їх активно обмиває світло і додає їм стрункості.

Просвіти між зрубами стін центра і бабинця, центра і південного та північного рукавів в інтер’єрі широкі (хоч зруби стін цих дільниць і мають невеличкі заплечики). Декоративне навантаження цих просвітів зосереджено на брусах-стяжках. Деякі елементи оздоби їх (тюльпани) нагадують лиманські, але в цілому характер контурів просвітів тут інший.

Низ зрубу першого восьмерика центрального верху позначено брусами з мережкою (зубчиками), як і в церкві в Червоному Осколі. Ригелі врубано тільки перед вузькими гранями: в центрі – вгорі зрубу стін, вгорі першого і другого восьмериків; в рукавах – вгорі зрубів стін і першого восьмерика. Зовнішній кант нижньої грані бруска ригеля профільовано у вигляді чвертьвалка і помережано (з інтервалами) косими нарізками.

Майстер не ставив завдання максимально об’єднати об’єми дільниць, розгорнути широчінь простору. Навпаки, кожну дільницю доводиться сприймати певною мірою відокремлено, треба послідовно обійти і оглянути одну за одною кожну дільницю, тільки після цього у глядача складається загальне уявлення про будову.

Добре освітлений зруб стін кожного рукава енергійним рухом стрімкого першого залому переводить об’єм дільниці у освітлений 4 вікнами витягнутих вверх пропорцій перший восьмерик. Треба сказати, що інтенсивність освітлення зростає разом із зростанням висоти верху рукава. Не менш енергійно другий залом переводить об’єм рукава в верхній восьмерик; він, як і останній залом, потопає в морі світла (верхній восьмерик прорізано також 4 вікнами).

Особливо могутнє враження справляє центральний верх. Площа центральної дільниці значно просторіша за рукав, а освітлюється вона лише тим світлом, що потрапляє сюди від рукавів (зруб стін вікон не має і потопає в напівмороку). Тому об’єм зрубу стін центра сприймається як інертна маса. Ще слабше, ніж зруб стін, освітлений перший залом. За обмірами грані його заломлені круто (50°), в натурі ж він сприймається стрімким і високим, тоді як перший розложистий восьмерик (довжина його більша за довжину плану вівтаря), навпаки, виглядає значно нижчим, ніж у дійсності. Чотирьох вікон замало, щоб добре освітити його.

Верх центральної дільниці в натурі вдвічі вищий за верх вівтаря, а ілюзорно висота його набагато більша. Перехід зрубу стін у перший восьмерик, першого восьмерика у другий, а далі в третій і четвертий проходить уповільнено, але нестримно. Освітлено центральний верх в цілому значно слабше, ніж верхи рукавів. Четвертий восьмерик і п’ятий залом майорять в напівмороку. Це ще більш посилює могутність зльоту верху. Такого оформлення просвітів з центра до рукавів, як в церкві Михайла, автору більше ніде зустрічати не доводилося. Яскрава графічність контуру їх викликає в пам’яті згадки про розчерки, якими славилися тогочасні писані документи та рукописні книги.

Вихідний розмір в побудові плану – довжина центральної дільниці (обміри показали, що в плані і розрізах не раз спостерігається деформація правильних геометричних форм).

План центра – квадрат з відсіченими кутами. Північно-східний кут випнувся назовні, бо північна грань центра довша за південну на товщину бруса.

План південного рукава – квадрат з відсіченими зовнішніми кутами. Ширина вівтаря і південного рукава дорівнює половині діагоналі чотирикутника, що становить східну половину центрального квадрата, а довжина вівтаря дорівнює повній ширині його. Сторона квадрата плану північного рукава на товщину бруса менша за сторону квадрата плану південного рукава. План бабинця – чотирикутник з відсіченими зовнішніми кутами. Збережена верхня половина зрубу стін бабинця має довжину, що дорівнює діагоналі чотирикутника, що становить південну половину чотирикутника, в який вписується план вівтаря. Ширина бабинця дорівнює ширині вівтаря (довжина бабинця – сторона, а ширина – апофема рівностороннього трикутника).

Висота зрубів стін усіх дільниць однакова; вона менша за довжину плану центра і дорівнює півсумі довжини плану центра і вівтаря, як і в церкві у Верхньому Бишкині.

Висота залому центральної дільниці і зрубу стін дорівнює ширині плану центра, як і в церкві у Верхньому Бишкині.

Висота центральної дільниці від підлоги до початку другого залому дорівнює діагоналі квадрата, в який вписується план центра.

Висота другого залому і першого восьмерика разом дорівнює повній довжині плану вівтаря. Довжина і ширина другого восьмерика дорівнюють половині довжини плану центра, а висота – півсумі висоти другого залому і першого восьмерика.

Висота третього залому, другого восьмерика і другого залому, разом взятих, дорівнює довжині плану вівтаря.

Висота центральної дільниці до початку четвертого залому дорівнює довжині плану будови.

Четвертий залом вдвічі нижчий за третій.

Четвертий глухий восьмерик має довжину і ширину, що дорівнюють висоті третього восьмерика, а висоту – наближену до половини довжини третього восьмерика (вгорі).

Висота п’ятого залому визначається тим, що разом з висотою четвертого восьмерика вони дорівнюють довжині четвертого восьмерика.

Висота верху центральної дільниці дорівнює повній довжині плану центра і бабинця, разом взятих.

Внутрішня висота центральної дільниці більша за довжину плану будови і дорівнює сумі діагоналі і сторони квадрата, в який вписується план центра, або сумі ширини плану будови і половини плану вівтаря.

Висота залому вівтаря із зрубом стін разом на 2 вінці нижча за висоту зрубу стін і першого залому центра.

Висота першого залому і восьмерика вівтаря, взяті разом, дорівнюють висоті першого восьмерика центра.

Висота другого залому визначається тим, що разом з висотою першого восьмерика і першого залому дорівнює довжині плану вівтаря.

Висота другого восьмерика, другого залому і першого восьмерика дорівнює довжині зрубу стін дільниці (вгорі).

Висота третього залому дорівнює половині висоти другого восьмерика.

Висота верху вівтаря на 2 вінці вища за зруб стін центральної дільниці. Внутрішня висота вівтаря дорівнює довжині плану вівтаря і центра, разом взятих.

Дещо інакше скомпоновано верх бабинця. Зокрема, висота першого залому бабинця дорівнює висоті першого залому центрального верху. На одному рівні лежать верх другого восьмерика і бабинця і низ другого восьмерика центрального верху.

Висота восьмерика бабинця дорівнює висоті першого восьмерика вівтаря.

Висота верху бабинця до початку другого восьмерика дорівнює повній ширині зрубу стін дільниці (вгорі).

Висота третього залому визначається тим, що висота верху бабинця дорівнює діагоналі квадрата, в який вписується план вівтаря, а внутрішня висота бабинця дорівнює довжині плану бабинця і центра, взятих разом.

Висота верхів південного і північного рукавів дорівнює висоті верху бабинця. Верхи рукавів розчленовано по вертикалі так, як і верх бабинця.

Довжина і ширина восьмериків обох рукавів повторюють з незначними відмінами розміри восьмериків вівтаря.

Вікна верхнього ряду в зрубах стін закладено на висоті, що дорівнює 1/4 ширини плану будови. Вікна в першому восьмерику центрального верху закладено на висоті, що наближається до половини ширини плану будівлі, а центр вікна припадає на висоту, що дорівнює половині довжини плану будівлі; над верхнім вінцем зрубу стін це ж вікно лежить на висоті, що дорівнює 1/4 довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Вікно в другому восьмерику центра закладено над верхнім вінцем зрубу першого восьмерика на висоті, що дорівнює 1/2 довжини зрубу першого восьмерика. Вікна в третьому восьмерику закладено над верхнім вінцем другого залому на висоті, що дорівнює довжині другого восьмерика. Вікна в перших восьмериках вівтаря, бабинця, південного і північного рукавів закладено над верхнім вінцем зрубу стін дільниці на тій же висоті, що і в першому заломі центрального верху. В другому восьмерику бабинця, південного і північного рукавів вікна закладено на рівні верхнього вінця першого восьмерика центрального верху, а у вівтарі – над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює повній довжині зрубу стін дільниці (вгорі).

Нижню частину просвітів з центра до бабинця і бокових рукавів прорізано на висоті, що дорівнює половині повної довжини плану вівтаря, а вищу частину – на висоті, що дорівнює половині діагоналі квадрата, в який вписується план центра.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 109 – 114]