2009 р. Резиденція митрополитів УГКЦ в урочищі Підлютому
Дата: 22.03.2009
В Підлютому (Рожнятівський район, Івано-Франківська область) знаходилась резиденція митрополита С. Сембратовича (1885 – 98), а згодом А. Шептицького (1901 – 44). Митрополичу лікувально-відпочинкову резиденцію сьогодні в народі називають “дачею” Шептицького. Збудував “кедрову палату” попередник А. Шептицького митрополит С. Сембратович, але під час Першої світової війни її було зруйновано гарматним вогнем російської армії під командуванням генерала Брусилова.
Його святість Андрей відновив здравницю, втім, будівельним матеріалом вже служив не кедр, а смерека та ялина. Шептицький любив це місце і часто сюди навідувався. До речі, кедри досі ростуть у Підлютому.
Вибір саме цього урочища для митрополичої резиденції не випадковий: в Підлютому три мінеральні джерела. Відтак, було обладнано три невеличкі басейни під символічними назвами Сильвестр, Андрей і Тит. В урочище приїжджали відпочивати і лікуватися аристократи з усієї Австро-Угорщини, а згодом Польщі. Наприклад, в 1925 році в підлютівському, як ще його називали, “живці” оздоровлювалося понад 80 пацієнтів. Лікували ревматизм, “жіночі” хвороби, недуги нервової системи, туберкульоз кісток і малокрів’я. За хімічним складом підлютівська вода майже аналогічна трускавецькій. Її пили і використовували для ванн.
У Підлютому стояли два будинки для відпочинку знатних світських людей. Популярності Підлютому додавало джерело сірчано-йодистої мінеральної води. Біля резиденції були “вакаційні оселі” (до 1939 р.), популярні в заможних рекреантів. Тут був збудований відпочинковий павільйон з центральним опаленням, що мав 31 кімнату для гостей. Для розваг функціонували стрільниця, дансинг, купальня, тенісні корти. Можна було зайнятися рибальством та зорганізувати туристичні екскурсії на навколишні вершини гір.
Що стосується самої будівлі, то старожили, яким пощастило колись відвідати приміщення, згадують, що особливо затишною і гарною була кімната, призначена виключно для Шептицького. Стеля в ній нагадувала небо: на східному боці було намальоване Сонце, на західному – Місяць, між ними – зірки. Переважали відтінки бузкового.
Митрополит А. Шептицький тут відпочивав. Звідси він вибирався на відвідини пластового табору “Сокіл”. Сам митрополит, хоч і був хворий, любив подорожувати по своїх гірських теренах на спеціальній кінній бричці. Такі подорожі були можливі завдяки побудові гірських шляхів – “райшттоків” (“рай шток” – з нім.: шлях для їзди верхи).
Навпроти “кедрової палати” з каменю вибудували ґрот, на вершині якого височів масивний кам’яний хрест (за радянських часів войовничі атеїсти замість нього встановили скульптуру оленя). Митрополит Андрей особисто сповідав у цьому ґроті мирян, а в місцевій церкві сам відправляв Служби Божі.
В радянський період Підлюте вподобали партійні боси не лише з Києва, а й з Москви. Тут відпочивали і Хрущов, і Підгорний, і Шелест, і Щербицький та ін. Добиралися вони в гори вузькоколійкою Брошнів-Осмолода, яка сьогодні знищена. Здебільшого метою їхнього приїзду було полювання на ведмедя. Особливо завзятим був Петро Шелест, для якого, подейкують, вирощували звірів у вольєрах, де він їх тут же, у загородді, і відстрілював.
А ще місцеві ґазди згадують, як після невдалого полювання на “вуйка” (ведмедя) Микита Хрущов забаг собі вареної кукурудзи, тож одному ґазді за півміха качанів заплатили стільки, що той невдовзі купив собі з тих грошей корову… Свої учти радянські можновладці часто влаштовували у кам’яному ґроті, який освятив митрополит.
Тривалий час “дачею Шептицького” опікувався місцевий лісокомбінат, згодом держлісгосп. У 1970-х роках вона стала дачею тодішнього Голови Верховної Ради СРСР М. Підгорного. Тоді ж за нез’ясованих обставин виникла пожежа й осідок повністю згорів. Втім, споруду швидко відбудували, а в 1999 році повернули Івано-Франківській єпархії УГКЦ.
Резиденція відновлюється, зберігся старовинний грот (кінця ХІХ ст.). Центральною спорудою залишається колишня “Кедрова палата”, реставрована і наближена до оригінального вигляду. Тепер увесь комплекс є Реколекційним центром Івано-Франківської єпархії УГКЦ. Стараннями єпископа Софрона Мудрого тут збудовано триповерховий реколекційно-відпочинковий дім на 40 осіб, їдальня, простора альтанка та надзвичайно ошатна і пишно оздоблена церковця.