2018 р. Звід пам’яток України
Троїцький костел (іст., архіт.) 1640 р.
Костел св. Трійці був побудований у 1635-1640 рр. Альбрехтом Станіславом. Він записав у своєму щоденнику, що його спонукала до цього запізніле сумління. Альбрехт Станіслав (1595–1656 рр.), канцлер Великого князівства Литовського, історик, мемуарист і релігійний письменник. Навчався у Віленській академії та за кордоном. Він був послом земським від Волинського воєводства у 1612 р., підканцлером Великого князівства Литовського з 1619 р., канцлером Великого князівства Литовського з 1623 р., активним політичним діячем, прихильником католицизму (збереглося 8 релігійних творів). Альбрехт Станіслав став автором щоденника, що охоплює період 1632–1655 рр.
Незважаючи на активну участь у політичних процесах держави Альбрехт Станіслав досить часто бував у своєму родовому гнізді – Олиці, де часто займався полюванням.
Для побудови костелу було запрошено архітектора ордену єзуїтів Бенедикта Моллі, який прибув з Риму для спорудження костелу та колегіумав Острозі. Серед будівничих були також Іоанн Маліверна (Меліверна), Рудольф (Рейнольд) Беффка, МіхаельВальда. Деякі скульптури у цьому костелі були виконані скульптором з Вроцлава Мельхіором Ерлембергом. При закладанні фундаменту сюди були переміщені прах матері Альберта Станіслава, його першої дружини Регіни фон Айзенрайх і трьох братів князя. Їхні надгробки були виконані з алебастру та мармуру, а над могилою першої дружини Альбрехт Станіслав встановив епітафію, де описано основні віхи її життя.
Головною реліквією костелу стала частка мощів св. Аргентина, подарованих Радзивіллові папою Урбаном VІІІ у січні 1625 р. Крім князівських, у храмі містилися й інші пам’ятні знаки, що стосувалися духовних осіб, які мали безпосереднє відношення до Олики. Внутрішнє оздоблення колегіати було надзвичайно багатим на мистецькі вироби художньої цінності. Переважну їх більшість становили предмети XVII ст. Із-поміж них виділялися дві великі срібні постаті св. Аргентина й Реститута роботи західноєвропейських майстрів.
Св. Аргентин був представлений у вигляді рицаря, що його панцир прикрашала радзивіллівська символіка. Серед інших речей, пов’язаних із добою Альберта Станіслава, слід зауважити подароване князем колегіаті срібне розп’яття заввишки 0,6 м, яке прикрашало один з вівтарів. Ім’я канцлера відчитувалося на срібній блясі, знятій із його труни й вивішеній на одній зі стін собору.
Зберігалася й натрунна бляха з поховання його другої дружини, Кристини Анни Любомирської, яка пережила чоловіка на тринадцять років і також була похована в Олиці (1667 р.).
У 1634 р. Альбрехт Станіслав заснував в Олиці школу академічного типу та духовну семінарію, запросивши викладачів з Кракова. Кошти на семінарію виділив луцький біскуп Ф. Заєрський у 1631 р.
Олицький храм, збудований у стилі бароко, мав багатий зовнішній декор.
Фасад, прикрашали пілястри та дві вежі обабіч фронтону, а також рельєфні фігури Богоматері й Бога-Отця та скульптурні постаті святих Петра, Павла, Войцеха, Станіслава (останні були небесними покровителями канцлера, котрого навколішках зображено перед св. Станіславом). Фасад перетинав латиномовний напис: «Боже, із Твоїх дарів Тобі офіруємо». Над входом до храму було вмонтовано таблицю з інформацією про його освячення у серпні 1640 р. на честь Найсвятішої Трійці луцьким біскупом АнджеємГембицьким за присутності багатьох церковних і світських достойників. В інтер’єрі колегіати виділялися декоровані вівтарі, вирізьблені з алебастру та мармуру, а також живописні полотна, які прикрашали вівтарні частини й стіни споруди. Деякі з них стосувались історії Олики, і в першу чергу великий портрет власника міста в XV ст. Петра Яновича з докладним екскурсом у його зв’язки з родом Радзивіллів.
Троїцький костел разом зі спорудою міської ратуші та магістрату, що була споруджена незадовго після побудови першого, у середині XVIIст., складали єдиний комплекс, навколо якого формувалося міське середовище Олики. Зараз храм представляє собою трьохнефну базиліку з нартексом, хором та напівкруглою апсидою. Він перекритий хрестовими склепіннями на арках.
Під костелом знаходиться крипта.
Мури з баштами та брамами (іст., архіт.) 1650 р.
Мури з баштами та брамами були частиною оборонного комплексу, що виник в середині XVI ст. та був докорінно перебудований перед 1640 р. При його заснування князь Альбрехт Станіслав використовував полонених турків та татар. Мури повинні були захистити міське населення перед зовнішніми загрозами, зокрема татарською, а також допомогти контролювати доступ на територію міста мирний час. У середині XVIIIст. основна частина замку була перероблена на новітній палацовий комплекс, а фортифікаційні споруди навколо замка, зокрема мури з баштами та брамами, втратили своє первісне значення. У ХІХ ст. вали були остаточно зриті, залишилися тільки в одному місці.
Зараз мури оточують територію костела св. Трійці. Стіни побудовані з цегли. В плані вони складали витягнутий прямокутник з кутовими вежами, круглими в плані, двохярусними. Перший ярус був перекритий циліндричним склепінням, другий – представляв собою елліптичнубану. Кладка мурів з внутрішньої сторони полегшувалася нішами з перемичками. З північної сторони був головний в’їзд, декорований бароковими вазами, з південної сторони частиною композиціє є дзвіниця, із західної – службові приміщення з підвалами. До нашого часу збереглася тільки північно-східна вежа та частина прилеглої до неї стіни.
Джерела та література:
Атлас історії культури Волинської області / Відп. ред. Ф. Зузук. – Луцьк : РВВ «Вежа», 2008. – С. 17;
Коротаєва Л. Князівський рід Радзивіллів в історії Волині / Л. Коротаєва. – Луцьк : ПП Іванюк В.П., 2005. – 32 с.;
Інвентарі Олицького замку XVII – XVIII ст.: Збірник документів / Зібр. і підг. до друку В. Александрович. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2007. – 276 с. – (Серія «Джерела до історії культури і мистецтва»);
Осадчий Є. Олика – крізь століття / Є. Осадчий // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Випуск 18. – Луцьк, 2006. – С. 13-15;
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4 т. / Гл. редкол. Жариков Н. Л.(гл. ред.) [и др.]. Т. 2. – К. : Будівельник, 1985. – 336 с. ;
Ричков П. Еволюція оборонної архітектури Олики: спроба періодизації / П. Ричков // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Випуск 18. – Луцьк, 2006. – С. 8-13.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 246 – 252.