1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України
С. Таранушенко
Преображенська церква, збудована в 1780 р.
[Таранушенко С. Пам’ятки мистецтва старої Слобожанщини. Харків, 1922, табл. XV, рис. 2]
За типом плану (центр – чотирикутник, вівтар і бабинець – чотирикутники зі зрізаними зовнішніми кутами; південний та північний рукави до центральної дільниці добудовані пізніш) споруда належить до відносно рідкісних на Слобожанщині будівель. Нами заміряно подібного типу церкву ще в Гусарівці та в Гаврилівці під Харковом, але центральний чотирикутник в церкві в Гаврилівці витягнутий в напрямку схід – захід, тоді як у церкви в Олешні – в напрямку південь – північ. Такий же тип плану мала ще церква в Середньому Бишкині на Слобожанщині (південний і північний рукави до центральної дільниці добудували пізніш), три одноверхі церкви на Чернігівщині: Юрія в Бобровиці, Трійці в Любечі, Покрови в Янівці та церква в селі Первозванівка на Запоріжжі. Такий же план має мурована Михайлівська церква в Переяславі-Хмельницькому, закладена в 1646 р. Багато церков цього ж типу зафіксовано на Правобережжі: на Київщині (Фастів, Брусилів, Болячів), на Поліссі (Білка, Димер, Залісся, Сінгури), на Поділлі (Дашківка, Пилява), в Галичині (Дрогобич – Юра, Кам’янка-Бузька та ін.). До них треба ще додати ті церкви, у яких пізніш при сполученні притвором церкви з дзвіницею бабинець з шестигранника перетворювався в чотиригранник.
Пам’ятка збудована в 1780 р. з дуба й береста [Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Харьковской епархии, т. III, стор. 473-479].
Преображенська церква (як і Покровська) в Олешні належить до типу пам’яток, у яких внутрішня висота менша від довжини плану будівлі, тобто вона зберігає більш давні традиції народного дерев’яного монументального будівництва.
Зовні Преображенська церква справляє враження невисокої будівлі з «кремезним» корпусом зрубів стін, який увінчують різко полегшені порівняно з масою зрубів стін світлові ліхтарі вівтаря та бабинця.
Центральна дільниця домінує в композиції будівлі, але не порушує гармонійного поєднання мас тридільної споруди. Центральна дільниця церкви переважає вівтар й бабинець висотою і масою зрубів стін та восьмерика. Вівтар і бабинець виділяються крутими заломами, вищими за перший залом центральної дільниці.
Невисокий корпус зрубу стін вівтаря (і бабинця) завдяки гранча-стості, чітко виявленому нахилу стін всередину і вертикальній обшивці, сприймається як стримано стрункий об’єм. Грані дахів на заломах плоскі; вони зберегли форму старих дахів, критих ґонтом чи тесинами.
Композиція будівлі проста і ясна. Членування об’ємів розгортається спокійно, логічно.
Всередині просторові ритми вже інші. Всередині бабинця (і вівтаря) грані зрубу стін м’яко замикають об’єм, що сприймається як кубічний, урівноважений за пропорціями. Шестигранник зрубу стін починає переходити у восьмигранник на висоті, що наближається до довжини плану бабинця. Верх зрубу стін охоплює вінець ригелів, оздоблених чітко різьбленими фестонами. Ригелі підкреслюють межу, яка різко відділяє спокійну ритміку зрубу стін від динамічної форми залому. Крутий залом різко звужує простір бабинця, збільшує висоту об’єму, що переходить у невеликий ліхтар, перекритий низьким другим заломом.
В центральній дільниці чотиригранний зруб стін переходить у восьмигранний на висоті, що дорівнює 1/2 ширини плану центра. Розгортання об’ємів в просторі відбувається іншими, ніж у бабинці (та вівтарі) темпами, в іншому ритмічному ключі. Перехід зрубу стін в перший залом, а залому в перший восьмерик (широкий і низький) сприймається скоріше як трансформація єдиного по суті об’єму, хоча і поділеного чітко на частини. Ці частини тісно пов’язані між собою, випливають одна з одної. Цього враження не порушує навіть чітко окреслене кільце ригелів на межі верху зрубу стін і першого залому.
Навпаки, другий залом, теж різко відмежований від першого восьмерика кільцем різьблених ригелів, вносить рису, яка характеризує вже якісно інший ритм розгортання простору верхньої частини центрального верху. Ілюзорне збільшення висоти центрального верху досягається не стільки напруженістю, динамікою складових частин верху (як у бабинці), скільки зростанням кількості самих цих частин.
Аналіз обмірних креслеників показав, що при розбивці на землі плану і в побудові зрубів стін, заломів, восьмериків вихідним розміром була ширина плану центральної дільниці. В основі побудови плану лежить чотирикутник центральної дільниці, витягнутий в напрямку південь – північ; довжина його дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині чотирикутника. Вівтар – чотирикутник зі зрізаними зовнішніми кутами. Ширина вівтаря дорівнює половині діагоналі чотирикутника центра, а довжина вівтаря – апофема трикутника, з стороною, що дорівнює ширині плану вівтаря, або довжина вівтаря разом з половиною довжини центра дорівнює ширині плану центра. На практиці ширина зрубу вівтаря і бабинця, можливо, визначалася так: з південно-східного кута центра довжиною центра на східній грані засікався північно-західний куток плану вівтаря, а з північно-східного кута центра в такий же спосіб засікався південно-західний кут вівтаря. Так само визначалася ширина бабинця.
План бабинця теж шестикутник, дещо відмінний від плану вівтаря за розмірами. Ширина бабинця разом зі стінами дорівнює внутрішній ширині вівтаря; при тому бабинець в напрямку на захід звужується так, що його повна ширина на межі з південно-західною та північно-західною гранями дорівнює внутрішній ширині східної частини бабинця. Довжина бабинця дорівнює його ширині (в східній частині). Таким чином, план будівлі вписується в чотирикутник з сторонами, що відносяться як 2: 1. При розбивці плану в натурі в деяких частинах він деформований. Аналіз обмірних креслеників переконує нас у тому, що майстри частіш розбивали в натурі план послідовно, дільницю за дільницею: спочатку центр, потім вівтар, нарешті, бабинець. Тому часто сторона дільниці будівлі, яка мала бути паралельною стороні другої дільниці, в дійсності, лежить під кутом до неї.
Преображенська церква належить до того типу пам’яток, у яких зруби стін усіх дільниць мають одну висоту, яка дорівнює півсумі довжини плану центра й бабинця, отже, вона менша не тільки за ширину, але й за довжину центра. Верх центральної дільниці вищий за зруб стін.
Зруб першого залому заготовлявся з розрахунку, щоб довжина і ширина восьмерика повинні відповідати тим же розмірам плану вівтаря. Висота восьмерика дорівнює довжині західної грані зрубу першого залому (від верхнього вінця зрубу стін до нижнього вінця зрубу восьмерика).
Другий залом мав надати другому восьмерику (світловому ліхтарю) форми, більш наближеної до рівносторонньої призми. Тому південна й північна грані другого залому заломлені під кутом 45, західна – 56 і східна – 65°. Висота другого залому дорівнює висоті восьмерика, внутрішня довжина ліхтаря – висоті другого залому, а повна ширина – 1/3 повної ширини восьмерика. Видовженій в напрямку південь – північ формі зрубу стін і першого восьмерика майстер протиставляє форму ліхтаря, у якого довжина більша від ширини (повна ширина дорівнює довжині). Таким чином, висоту центрального верху розбито на чотири майже рівні частини. Висота верху центральної дільниці дорівнює діагоналі південної половини плану центра, а внутрішня висота центральної дільниці – подвоєній довжині її плану. Отже, внутрішня висота центральної дільниці менша за довжину плану будови.
Просторові об’єми бабинця будуються в основному на тих же засадах, що й об’єми центрального верху. Висота першого залому бабинця більша від висоти і першого, і другого заломів центрального верху;
разом з висотою зрубу стін вона дорівнює повній ширині плану центра. Висота бабинця без останнього залому дорівнює подвоєній довжині плану дільниці. Висота верху бабинця дорівнює довжині плану вівтаря, а внутрішня висота бабинця – подвоєній повній довжині плану дільниці.
Верх вівтаря вищий за верх бабинця. Структура верху вівтаря має такі відмінні риси: перший залом вівтаря вищий, ніж залом бабинця; його грані заломлено під кутом 61 і 66°. Висота зрубу стін разом з заломом – подвоєній довжині плану вівтаря. Висота другого залому вівтаря визначається і тим, що висота верху дільниці дорівнює повній довжині плану дільниці, загальна внутрішня висота вівтаря – повній діагоналі плану центра.
Отже, вихідним розміром в побудові плану була ширина центральної дільниці. В основі ж побудови форм і розмірів зрубів стін, заломів, й восьмериків лежали розміри плану.
Лутки вікон в зрубах стін бабинця й вівтаря закладено над підлогою на висоті, що дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині південної грані плану бабинця. Вікна першого восьмерика центральної дільниці прорізано на висоті, що дорівнює 1/2 довжини плану будівлі, або ширині плану дільниці, а над верхнім вінцем зрубу стін – на висоті 1/3 повної довжини плану центра. Вікна в другому восьмерику-ліхтарі центрального верху закладені над верхнім вінцем зрубу першого восьмерика на висоті, що дорівнює 1/3 довжини плану центра (як і вікно першого восьмерика), а над рівнем підлоги на висоті, що дорівнює сумі повної довжини плану центра й бабинця. Вікна в восьмерику бабинця закладено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті 1/2 висоти зрубу стін. Вікна в восьмерику вівтаря прорізані над верхнім вінцем зрубу стін на висоті 1/2 довжини плану центра.
Грані другого залому центрального верху пересікають на рівні підлоги низ західної стіни бабинця й низ східної стіни вівтаря, а вгорі вони сходяться на рівні верху ліхтаря, утворюючи рівносторонній трикутник. Апофема трикутника з основою, що дорівнює довжині плану центральної дільниці із сторонами, що дорівнюють ширині її, визначає висоту верху центральної дільниці. Продовжені вверх грані першого залому бабинця, пересікаючись, визначають висоту верху бабинця; продовжені вверх грані першого залому вівтаря, пересікаючись, визначають висоту верху без останнього залому.
Хоч Преображенська церква в Олешні триверха, а Покровська (там же) п’ятиверха, ряд засобів побудови як плану, так і об’ємів, зафіксовані обмірними креслениками, дозволяють думати, що будували їх майстри однієї теслярської школи. Зокрема, в обох пам’ятках ширшіа плану центральної дільниці переважає довжину, а довжина дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині тієї ж дільниці.
Певна присадкуватість обох пам’яток (внутрішня висота їх центральної дільниці менша за довжину плану будівлі, а висота зрубу менша не тільки за ширину, але й за довжину плану центра) дозволяє зближувати олешненські церкви не з типом слобожанських пам’яток, подібних до лебединської церкви Миколи, лиманської Воздвижения, у яких висота зрубу стін більша за довжину й ширину плану центральної дільниці, а з правобережними церквами, такими, як Успенська, Воскресенська та Преображенська в Попонному, Воскресенська в Синяві і т. п. [Павлуцкий Г. Древности Украины. Киев, 1905].
[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 263 – 267]