Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2018 р. Звід пам’яток України

Церква Преображення Господнього (іст., архіт.), 1600 р. Храм стоїть поблизу школи у центрі Нуйно. Будівлю звели на місці давнього кладовища.

Теодорович Н. припускає, що церква була побудована до 1543 р. за князів Сангушків. Згідно з іншою версією, храм побудував князь Курбський А. М., який був власником села у 1564-1583 рр.

Церква кілька разів перебудовувалася. Згідно з матеріалами візитації 1695 р. нинішній притвор храму спочатку був дзвіницею.У 1765–1767 рр. церкву перебудували. Над притвором побудували другий поверх, де розмістили хори. А над хорами знову звели дзвіницю. До вівтаря додали ризницю. У вівтарній частині замінено підлогу, солею піднято на одну сходинку і облаштувано новий іконостас.

Збереглися відомості про тогочасні розміри храму. Висота вівтарної частини сягала 12 аршинів, нави з куполом і хрестом – 31,5 аршина, дзвіниці з хрестом − 33 аршина. Ширина вівтарної частини становила 8 аршинів, нави – 12,5 аршина, притвора і дзвіниці – 8 аршинів. Довжина усієї будівлі була 37 аршинів.

У кінці ХІХ ст. церква мала форму видовженого хреста, заокругленого зі східного боку трьома гранями або стінками. Вівтар, наву і дзвіницю завершували куполи.Дах будівлі перекритий металевою бляхою. Відомо, що раніше церква була одноверхою.

Іконостас храму був трьохярусний. На горному місці знаходилася ікона із зображенням Ісуса Христа, якого знімали з хреста, в кіоті.

У церкві містилося багато дорогоцінностей, частина з яких була пожертвувана санкт-петербурзьким та новгородським митрополитом, уродженцем цього села, Антонієм Рафальським у 1843 р. (деякий час у цій церкві відправу здійснював його батько Антоній). Тоді ж він пожертвував церкві Євангеліє, прикрашене дорогоцінними каменями. З книг тут були Октоїх, написаний Ониськевичем у 1757 р. та Апостол, виданий Львівським братством у 1709 р.

Церкву відвідували волинський архієпископ Антоній, острозькі єпископи Юстин та Віталій, володимир-волинський єпископ Паїсій, волинський губернатор Грессер.

З 1755 р. у храмі велися метричні книги. Після 1830 р. при церкві була організована школа. У кінці ХІХ ст. парафія володіла 197, 80 десятин землі. З них орної землі – 82, 46 десятин, сінокосу – 36, 79 десятин, неродючої землі – 45, 84 десятин, лісу – 28, 08 десятин.

Священнослужителями нуйнівського храму в 1695 р. булиГригорій Іванович, Зиновій Іванович та Корнилій Леонтович. У 1705 р. богослужіння в церкві проводили 4 священники: Григорій Іванович, Іван Іванович, Іван Маркезик і заборонений павло Маркезик. З 1758 р. по 1769 р. священниками були Даміан Левицький, Теодор Михалевич та Іван Михалевич. У наступні роки священнослужителями нуйнівської церкви були:Антоній Маркович Рафальський (1780-1811 рр.),Стефан Скульський (1811-1852 рр.). Іван Олифирович (1853 р.), Павло Антонович Михалевич (1854-1897 рр.).

У наш час церква дерев’яна трьохзрубна і трьохкупольна. У плані має форму хреста. Барабан центрального зрубу розміщений на чотирьох вітрилах.

Водночас східний зруб і притвор мають пласкі перекриття. Купол увінчаний відкритим ліхтарем, встановленим на восьмерику. Масляний настінний живопис вітрил має пізніше походження. Високу мистецьку цінність мають північні та південні двері центрального зрубу і західні двері з кованими деталями бабинця.

Дзвіниця прилягає до західної частини бабинця, має шатрове перекриття і увінчана декоративною банею. У храмі є шість дзвонів різної давності.

Найбільший вагою 9 пудів з написом «року Божія 1863» був придбаний прихожанами у 1864 р. На другому 5-пудовому дзвоні вибито напис «orationemmeanexaudi». Третій важить 4 пуди, а четвертий, 3-пудовий, має напис «Animameamagnificat». П’ятий дзвін важить 25 фунтів. Шостий, 18-фунтовий, дзвін є настарішим. Про це свідчить напис «AnnoDomini 1760 A. T.».

Джерела та література:

Девятисотлетие православия на Волыни. 992-1892 г. ч. II. Статистические сведения о приходах Волынской епархии. Житомир, 1892,С. 246;

Духовні святині Камінь-Каширщини : фотоальбом / Автор тексту Наталія Пась, ред. Євгенія Ковальчук. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2008. – 24 с.;

Завада Т. М. Дерев’яні храми Полісся. – К. : Техніка, 2004. – С. 70-71;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х томах. (Редколлегия :Н.Л.Жариков (гл.ред.) и др.). – К.: Будівельник, 1985. – С. 74-75;

Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том V. Ковельский уезд / Николай Теодорович. – Почаев : Типография Почаево-Успенской Лавры, 1903. – 270-279;

Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 року. Т. 1. – Вінніпег : Товариство «Волинь», 1984. – С. 154-155.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 213 – 217.