Міська лікарня

Розмір зображення: 580:381 піксел

Головною архітектурною перлиною Новомиргорода є комплекс будівель міської лікарні (вул.Леніна 89). Це така-собі пархомівська церква в цивільній будівлі. Вишуканий цегляний модерн, неоруський декор,фундамент із тесаного граніту, але знову… вікна без шибок, великі щілини та березки на карнизах… в голові не вкладається, як таке цегляне диво могли довести до такого стану. І чому так сталося?!

Будівництво комплексу лікарні пов’язане із новомиргородським купцем грецького походження на прізвище Мартакі. За життя він нажив величезні капітали й зберігав їх на закордонних рахунках. Під час однієї із ділових поїздок за кордон він помер (від хвороби амок). Значні кошти успадкувала його дочка Ганна Дмитрян. Зберігались вони у Каїрському банку (в Єгипті). Ганні порадили не перевозити гроші, а перерахувати їх на рахунок Новомиргородського міського банку. Так було і зроблено.

У 1910 році населення Новомиргорода складало 8 тисяч осіб (нині разом із Златополем трохи більше 11 тисяч), але нормальної лікарні у місті не було. Ганна Дмитрян вирішила збудувати лікарню. Вона звернулася в міську управу із проханням виділення землі та архітектора. Землю виділили, а от із архітектором було складніше…

Довелося шукати архітектора у Єлисаветграді (нині Кіровоград). Точно не відомо хто порадив Ганні Дмитрян архітектора-художника Якова Паученка, але вибір був вдалим. Художній (саме так) твір Паученка став архітектурним шедевром. Хоч автором первісного проекту вважається відділення Департаменту у справах цивільного будівництва Одеси, воно ж і вибрало неоруський стиль для будівлі, але саме Паученко надав будівлі казковості й довершеності.

Лікарню заклали у 1910 році. Будівництво тривало три роки. Повністю усіма роботами опікувався Паученко. Спочатку звели цоколь із тесаного граніту (припасовка була дуже щільна). На місцевій цегельні Максимчука замовили різноманітну цеглу. Паученко сам керував її відбором для різних робіт: для зовнішніх стін відбирали міцнішу – така цегла дзвеніла, всередину брали трохи слабшу. Паученко виготовив шаблони, за якими робили фігурну цеглу для декору.

Фасад лікарні вказує на величезний хист і талант архітектора Паученка. Цей архітектор-художник є автором багатьох будівель у Кіровограді (цікаво, що Кіров не бував не лише у місті, але й на території області), але лікарня у Новомиргороді є одним із кращих його творів.

В лікарні було влаштовано центральне опалення та електростанцію. Електроенергія вироблялася двигуном внутрішнього згоряння під’єднаним до динамо-машини. Опалення та електроенергія були «ноу-хау» для Новомиргорода. Ще одним «ноу-хау» стала акумуляторна батарея, завдяки якій світло до лікарні подавалося рівномірно.

Обслуговувалася лікарня на кошти залишені Ганною Дмитрян у банку. Відсотків із 300 тисяч рублів було достатньо, щоб оплачувати роботу лікарів та персоналу, а також на ліки та харчі для хворих.

Лікарня складалася із комплексу будівель: лікувального корпусу, будинку головного лікаря, електростанції та ще кількох господарських корпусів. Нині все це стоїть покинутим. Лише колишній будинок головлікаря «заселений» – в ньому розташувалася податкова інспекція.

Зі статті: Роман Маленков Новомиргород та Златопіль. Перли у мушлях чи діаманти у гною.