Жєліхово (кол Циганок). Żelichowo (Cyganek)

Це село є важливим для українців Польщі духовно-культурним центром. В Новодовірський повіт під час злочинної акції "Вісла" було виселено українців з Закерзоння. В розташованому неподалік Новому Дворі Гданському з 1948 р. у спаському костелі відправляв греко-католицькі богослужіння отець Василь Гриник. Виникла парафія. У зв’язку з неприхильністю місцевої влади, о. Василь Гриник змушений був робити проповіді польською мовою. Навесні 1952 р. він повністю перейшов на працю в греко-католицькому обряді. Згодом він перейшов до Циганка (суч. Желіхово), де 14 березня 1952 р. відправив першу літургію св. Іоанна Златоуста в місцевому костелі св. Миколая. Отець Гриник від кінця 1940-х рр. перебував у розшуку комуністичних служб безпеки, а після встановлення його локалізації був під пильним оком УБ з Гданська. Особливо компрометувало його в очах Безпеки те, що він регулярно відправляв до Риму інформацію про становище греко-католицької церкви в Польщі. З огляду на це, він шукав контакт з сіткою українського підпілля. Проте зв’язався з підставною мережею, яка була інспірована польським УБ з використанням зрадника з УПА Леона Лапинського «Зенона». Контакт Гриника в 1952 р. з цим «підпіллям» став приводом для арешту. Підозрювали також що Гриник є таємно посвяченим єпископом. 20 квітня 1954 р. о. митрат Василь Гриник був арештований з оскарженням в переховуванні партизанів. Священик перебував у в’язниці «Вронкі» біля Познані 2 роки і 4 місяці. Під час його відсутності комуністична влада закрила церкву св. Миколая а на плебані оселили циган. Після повернення отця Василя з в’язниці необхідно було через суд відсудити частину плебані (другу залишили циганській родині). До 1952 р. ніхто з греко-католицьких священиків в Польщі не отримав офіційного дозволу від примаса на служіння в своєму обряді. Тільки в 1952 р. С. Вишинський надав Василю Гринику дозвіл на відправлення служби в трьох місцях, в тогочасній Вармінській дієцезії. З 1950 р. о. Отець Гриник утримував тісний контакт з іншими греко-католицькими священиками та ієрархами римсько-католицької церкви.

У 1961 р. о. Василь перевіз до себе свою сестру з території СРСР. На плебані разом з отцем Василем та його сестрою почали мешкати сестри юзефітки. В 1962 р. розпочато ремонт церкви – виконано фундаменти, в прусському мурі змінено балки та побілені стіни. Перебуваючи в Циганку, о. Василь Гриник бував з пастирською допомогою скрізь, де були розпорошені вірні греко-католики – на Лемковщині, у Битові, Квасові (наразі Славно), а також у Щецинку. Так він також запалив перші вогники українського релігійного життя на Західному Помор’ї. В 1957 р. о. Василь почав відправляти богослужіння в Гданську, куди їздив на мотоциклі. У Гданську у костелі Св. Варфоломія ним 19.05. і 26.05.1957 р. відслужені перші візантійські літургії (про подальший розвиток цієїпарафії читайте Гданськ для українця). Під час літніх канікул о. Василь в костелах в Стегні, Маренчино i Осташкове навчав релігії, біблійній історії, проведенню літургії і церковному співу. 16 липня 1968 на парафію прийшов о. Михайло Вергун, a о. митрат Василь Гриник був переведений до своєї рідної парафії, де 31 травня 1977 р. помер. В тих роках з церкви в Циганку користувалися також місцеві прихожани-католики, які підступом переписали храм та плебанію собі у власність. 11 червня 1978 р. в церкві в Циганку вибухла пожежа. Було знищено закристію та дах Швидке втручання та жертовність парафіян дозволили швидку і добру відбудову храму. О. Михайло Вергун закінчив свою працю в парафії Циганек 12 липня 1981 р. і теж переїхав до Перемишля. Тут він помер 3 листопада 1982 р. Новим пробощем парафії у 1981 р. став о. Михайло Бундзь, який перебував у Циганку майже 10 років. Він провів невеликий ремонт церкви, поставив іконостас та у 1985 р. почав „Малу Сарепту” – відзначення пам’яті св. Йосафата, що продовжується і зараз. У 1990 р. на парафію в Циганку прибули отці студити – ієромонахи Никодим Стецюра Якуб Мадзелян та брат Мирон Спольский. 7 липня цього ж року помер Никодим Стецюра і був похований поблизу церкви. У 1993 р. працю в парафії розпочав о. Богдан Дрозд – настоятель парафії св. Варфоломія у Гданську, який сюди їздив. Від 1995 до 2000 р. на парафії працював Ростислав Процюк священик з України. В цей час утворено дві дієцезії греко-католицької церкви в Польщі Перемишльсько-Варшавську та Вроцлавсько-Гданську (Циганек, як і усі парафії Ельблонзького деканату належить до першої). В день Спаса 2000 р., свою працю в Циганку розпочав Іван Марияк. З 27 лютого 2014 р. декретом Перемишльсько-Варшавського митрополита архієпископа Івана Мартиняка, адміністратором, а з 1 липня того ж року настоятелем парафії став о. Павло Потічний.

Протягом 56 років в парафії відбулися істотні зміни – значно зменшилась кількість парафіян в гмінах Маренчино і Осташево. Натомість, збільшилася кількість парафіян в надморських місцевостях, таких як Стегна чи Янтар. З парафії Циганек – родоначальниці інших в цьому регіоні вийшло багато видатних людей заслужених для української культури та греко-католицької церкви, деякі з яких живуть за кордоном. З цієї ж парафії походить кілька греко-католицьких священиків: о. Богдан Степан, о. Андрій Вербовий (Канада), о. Григорій Назар, о. Ярослав Стороняк та о. Роман Стороняк[4]. У 2018 р. розпочато відтворення вежі церкви[2].

Джерело:

Парнікоза Іван (29.09.2018). Українці над Вісляною затокою. Частина 1. Початки

Підготував І. Парнікоза, НІАМ "Київська фортеця"