Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

Церква Миколи, дата побудови невідома

[Федоренко П. Опис Новгород-Сіверського намісництва. Київ, 1931]

[186]За типом плану церква Миколи в Нових Млинах належить до поширеної на Лівобережжі групи церков, що складаються з шестигранного вівтаря, восьмигранної центральної дільниці та чотиригранного бабинця. План церкви в Нових Млинах ускладнений тим, що до західних кутів бабинця прилягають кути двох квадратних в плані слупів (західної грані бабинець фактично не має). Слупи між собою сполучаються передбабинцем, і кожен слуп має чотирикутний вівтар, що притулився до південної та північної граней бабинця. Верх є тільки над центральною дільницею, бабинець і вівтар накриті стелею.

Церква Миколи збудована також «искусным манером». Вона, як і інші видатні пам’ятки українського монументального дерев’яного будівництва XVIII ст., свідчить про активні пошуки народними майстрами нових технічно-конструктивних засобів. Ці пам’ятки переконують нас в тому, що майстри створювали все нові й нові типи будівель, шукали і знаходили нові форми і засоби посилення виразності художньо-архітектурного образу їх.

Церква Миколи – одна з найвищих пам’яток на Лівобережжі: внутрішня висота центральної дільниці становить 25,70 м. Це одна з двох заміряних пам’яток з двома слупами перед бабинцем (друга – Вознесенська в Березному, 1759 р.) і, нарешті, це одна з трьох відомих церков (третя церква з слупами Успенська в Переяславі, 1766 р.; кожна з цих трьох будована іншим майстром), у яких південна і північна грані першого восьмерика перерізають перший залом і спускаються своїм нижнім краєм до рівня початку першого залому. Так само, як у церквах Миколи в Городищі і Покрови в Синявці, інтер’єр церкви Миколи в Нових Млинах (кожну з цих трьох пам’яток будував інший майстер) щедро оздоблений різьбленими трямками та ригелями.

Якщо порівняти кресленики і фото Вознесенської церкви в Березному з креслениками і фото церкви Миколи в Нових Млинах, можна побачити, що слупи в композиції мас будівлі цих пам’яток вирішені по-різному. В Нових Млинах ніша між слупами низька, становить 4 м від землі, тоді як у Березному вона – майже 17 м – на цілу висоту слупів. Середню за висотою частину зрубів обох слупів в Нових Млинах сполучає стінка з вікном в ній. Верхні частини зрубів стін слупів стоять відокремлені один від одного і від бабинця – тобто вони вирішені інакше, ніж у Березному. І, нарешті, маси слупів у Нових Млинах вагоміші, ніж у Березному.

Пізніше прибудована з заходу по головній осі будівлі дерев’яна дзвіниця з тамбуром, що з’єднує дзвіницю з передбабинцем і слупами, заважає фотографувати церкву з заходу. Обмірні кресленики дозволяють реконструювати вигляд церкви з заходу.

Обидва слупи високі. Зовні призматичні їх зруби дають помітний нахил усередину. Завершення слупів мають форму церковних верхів. Зруб стіни слупа переходить в перший залом, перекритий зовні залізним «підперезаним» дахом. Залом переходить в помірно стрункий восьмерик. Другий залом і низенький глухий ліхтар зовні перекриті хвилястим в профілі дахом. Дисонансом звучить завершення слупа круглим циліндричним ліхтарем з яблуком і хрестом пізньоампірової форми. Сучасного завершення слупи набули, очевидно, під час одного з ремонтів. Таке ж завершення має і верх центральної дільниці. Зруби стін, заломів, восьмерика і ліхтаря у слупів зберегли первісний вигляд. Маси зрубів стін слупів в Нових Млинах значно важчі, ніж у Березному, і крок між ними значно ширший. Двома горизонтальними поясами-карнизами зруби стін слупів поділено на три нерівні яруси. Пояси-карнизи, що поділяють зруби стін слупів, а також і самої церкви, – прості. Вони складаються з полички, знизу помережаної дрібними різьбленими сухариками. Такими ж скромно оздобленими поличками з сухариками оздоблено пояски при основі всіх восьмериків. Значно складніші і пишніші карнизи, що вінчають верх зрубів стін церкви й слупів та верхи зрубів обох восьмериків, центральної дільниці і восьмериків слупів. Вони складаються з п’яти нависаючих один над одним [188]прикрашених різьбленням поясків. Внизу-дошка з профільованими зубчиками, над нею – косиця, далі – плоска поличка, ще вище – сухарики, вінчає карниз друга косиця. Неглибока низенька ніша між слупами з вхідними дверима в передбабинець сягає першого пояска-карниза. Вище стелі над нішею східні стіни зрубів слупів і західна стіна передбабинця утворюють суцільну стіну з великим вікном в ній. Ці середні дільниці слупів і стіну між ними вгорі пов’язує другий карниз-пояс. Уверху слупи стоять відокремлено від передбабинця і один від одного. Між ними, якщо дивитися з дзвіниці, на схід похило підіймається дах передбабинця, за ним видно верх бабинця і замикає перспективу верх центральної дільниці. Західні грані кожного слупа оздоблено віконними просвітами. В нижній ділянці – подвійне вікно; в середній – теж подвійне вікно, але більше, ніж в першому ярусі. В верхній ділянці – вікно хрещатої форми. В центрі середньої дільниці в стіні передбабинця – вікно з трьох полотнищ (середнє – вище за бокові). Восьмерики верхів кожного слупа по сторонах світу прорізають чотири вікна.

З півдня і півночі церква зовні не має такого гармонійно викінченого вигляду, як з заходу. Тут композиція має сприйматися, як несиметрична і аритмічна. Якщо сама церква без слупів в масах ритмічно урівноважена, то прилеглі до бабинця слупи не створюють разом з корпусом [189]церкви органічної єдності, а сприймаються, як механічно приставлені. Між високими стрункими зрубами стін вівтаря й бабинця, перекритими трисхилими стіжковими дахами, виступає солідний восьмигранний зруб стін центральної дільниці, над яким підноситься високий і стрункий верх. Незв’язаність корпусу церкви, з одного боку, і слупів, з другого, майстер сам підкреслив тим, що середній і верхній пояски-карнизи церкви і слупів лежать не на одній висоті. До того ж зруби стін слупів вищі за зруби стін церкви.

Композиційну єдність мас нижнього ярусу значно порушують ритмічно неув’язані з корпусом церкви вівтарики слупів, паламарня й ризниця, не кажучи вже про пізніш добудовані до центральної дільниці приділи.

У вівтарі і слупах в середній по висоті дільниці південної та північної граней вміщено по одному подвійному, а в верхній дільниці – по одно[190]му круглому (так виглядає воно зовні) вікну. Певна симетрія в розміщенні віконних просвітів не спроможна була надати ритмічної єдності масам церкви і слупів. Більш ритмічно злагоджено виглядає будівля зі сходу, де на передньому плані підноситься домінуючий високий, дуже витягнутий вверх зруб стін вівтаря, за ним виступають грані зрубу стін центральної дільниці, а в глибині фланги закріплюють слупи. Аритмічне розміщено також верхи церкви і слупів, коли розглядати їх з півдня чи півночі. Все це підтверджує думку, що майстер намагався створити будівлю, в якій віддавав перевагу одному головному вигляду – західному, прагнув надати йому головної ролі – значення фасаду. Це була спроба застосувати в дерев’яному монументальному будівництві композиційні засоби мурованих церков, типу Софії Київської з двома слупами на західному фасаді. Одночасно це була спроба порушити традиційний закон безфасадності української народної дерев’яної монументальної архітектури. Спроба ця не набула в народному будівництві розвитку і поширення.

Дах першого залому верху центральної дільниці з пояском (підперезаний), він, як і дахи вівтаря й бабинця, зберігає первісну форму «драних» чи ґонтових покриттів.

В інтер’єрі [8] первісні форми будівлі збереглися. Вхідні західні двері висотою 3 м, прорізані в західній стіні передбабинця, заглибленій між зрубами слупів, мають шестикутну форму. Одвірки їх зовні оздоблені різьбленням (косиці, ови, п’ятипелюсткові розети, трипелюсткові фестони) .

Невисокий, заглиблений між слупами тристінок передбабинця, в інтер’єрі підтримує обнесені точеними балясинами хори. Їх з заходу освітлює трійчасте вікно. Зверху стовпчиків, розміщених по кутках хорів, закладено трямки, які зв’язують східну стіну передбабинця з південною і північною гранями бабинця. На цих трямках наслано плоску стелю над хорами. На схід від хорів лежить друга частина передбабинця. Плоска стеля лежить на зрубі, що на шість вінців підноситься над рівнем стелі західної частини передбабинця. Нижче трямків, на рівні середини висоти вікна, закладено другу пару трямків, що також з’єднують західну стіну передбабинця та південну і північну грані зрубу бабинця. Третя пара трямків зв’язує низ хорів з південною та північною стінами зрубу бабинця. Усі трямки і ригелі, розміщені по будівлі, щедро оздоблено різьбленням: трямки передбабинця знизу оброблено у вигляді різьбленої вірвечки, а їх бокові фаски прикрашає бордюр з плоских трипелюсткових фестонів. Кінці цих трямків підтримують підкоси, що складаються з трьох нависаючих один над одним заокругленої форми зубців, які своєрідно, узагальнено відтворюють схему капітелі корінфського ордера. Ригелі й трямки центральної дільниці, вівтаря та слупів закінчуються знизу випиляною лиштвою, а лицьовий бік їх з двома фасками прикрашений плоскими фестонами і сухариками, або вервечкою й сухариками. Такої кількості різьблених трямків та ригелів, як в цій пам’ятці, нам зустрічати не доводилося.

Тепер розгляньмо інтер’єр бабинця. Західної грані бабинця фактично нема. На висоті низу хорів південну і північну грані його зв’язують два бруси, а вгорі – рублена стінка з шести вінців. Бабинець – висока чотиригранна призма (її висота більш ніж вдвоє переважає довжину плану), перекрита плоскою стелею. Стелини тут наслано в напрямку схід-захід, трямки ж покладено в напрямку південь-північ. В передбабинці, навпаки, трямки лежать в напрямку схід-захід, а стелини з півдня на північ. Стеля в бабинці лежить на шість вінців вище, ніж стеля в суміжній східній частині передбабинця. Отже, в передбабинці і бабинці стелі утворюють ефектний каскад, що тричі нарощує висоту цієї частини будівлі. Освітлюють бабинець двоє подвійних вікон (в південній та північній гранях), прорізаних високо, мало не під самою стелею. Зруби стін бабинця та центральної дільниці, як і зруби стін бабинця та передбабинця, пов’язані між собою «в угол, без остатку». Отже, заплечиків тут немає. Сполучається бабинець з центральною [191]дільницею таким самим просвітом, яким передбабинець сполучається з бабинцем.

Вигляд на центральну дільницю відкривається відразу, як тільки переступиш поріг вхідних західних дверей, оскільки західну й східну грані зрубу стін бабинця вийнято. Ще ширше розгортається простір центральної дільниці, коли глядач входить в бабинець і, нарешті, в саму центральну дільницю. Разом з тим з центральної дільниці відкривається перспектива на передбабинець з його мережаними різьбленням трямками, на хори і частково на слупи. Напружену витягнутість вверх зрубу стін пом’якшує, з одного боку, гранчастість плану, а з другого – три пояси різьблених ригелів, що ділять грані південної і північної половини зрубу на три частини: найбільшу нижню, меншу середню і найменшу верхню. Нижній ригель закладено на висоті середини потрійного вікна південної (чи північної) грані. Безпосередньо над ним закладено ригелі при південно-західній та південно-східній (а також [192]при північно-західній та північно-східній) гранях зрубу. Аналогічно закладено другий ярус ригелів на рівні верхнього рукава хрещатого вікна, а третій – на межі зрубу стін і першого залому.

На 12-метровій висоті зруб стін центральної дільниці переходить в перший залом. Конструкція першого залому церкви в Нових Млинах принципово відмінна від класичної. У класичному заломі кожний брус вищепокладеного вінця залому коротший від бруса вінця, що лежить під ним. Таким чином, залом набував форми зрізаної піраміди. На певній висоті залом закінчувався і починався вертикальний зруб восьмерика в формі призми, складеної з брусів однакового (чи близького до однакового) розміру.

В даній споруді на межі, де починається перший залом центрального верху, майстер заклав основу центральної частини залому, сполучаючи брусами східний і західний кути верхнього вінця зрубів вівтаря і бабинця.

Слупи, як і бабинець, від передбабинця внизу не відмежовані, і нижні частини обох слупів разом з передбабинцем утворюють внизу єдине просторе приміщення. Лише на висоті 8,5 м з’являється південна грань північного слупа і північна грань південного, а на висоті 10 м починаються східні грані слупів, і слупи набувають форми чотиригранного зрубу.

Східний і західний кути південної грані сполучені тільки двома стяжками (на рівні низу хорів та на середині висоти західного вікна передбабинця). Третя верхня стяжка – трямок, на якому лежать стеля західної частини передбабинця та шість брусів південної грані східної частини того ж передбабинця. Верхній край південної грані зрубу стін північного слупа підіймається до рівня останніх трьох граней зрубу, утворюючи чотиригранну призму, що майже в три рази більша (14 м висоти) за довжину сторони квадрата плану. Вгорі зруб стін слупа коротким заломом переходить в стрункий, витягнутий вверх пропорцій восьмерик, освітлений чотирма вікнами, орієнтованими по сторонах світу. Верх південно-східної і останніх аналогічних граней восьмерика стягнуто різьбленими ригелями. Другий залом переходить в низький глухий ліхтар.

Південний слуп – трохи нижчий північного і має незначні відміни у висоті відповідних заломів та восьмериків. В цілому внутрішня висота слупа становить 20 м.

Будівник новомлинської церкви – майстер високої кваліфікації, ентузіаст, закоханий в свою роботу. Високої оцінки заслуговує конструктивно сміливе і художньо виразне, ефектне оформлення простору передбабинця, органічно пов’язаного з простором як бабинця, так і обох слупів. Ефектно вирішена перспектива з передбабинця на схід: на бабинець (з вийнятими західною і східною гранями) і далі на центральну дільницю. Майстер новомлинської церкви був новатором, що умів бачити слабі місця традиційних конструкцій; був архітектором, що шукав нових шляхів і засобів у створенні як нових, більш надійних конструкцій, так і досконалішого художньо-архітектурного образу.

За типом плану церква в Нових Млинах належить до поширеної на Лівобережжі групи пам’яток, що складаються з чотирикутника зі зрізаними кутами – центральної дільниці, квадрата зі зрізаними зовнішніми кутами – вівтаря та чотирикутного бабинця. В Нових Млинах цей тип ускладнений тим, що до західних кутів бабинця прилягають східні кути квадратних слупів, до південної й північної граней бабинця- чотирикутники бокових вівтариків слупів; квадрати слупів, їх східні половини сполучає чотирикутний в плані передбабинець.

Аналіз обмірного кресленика плану будівлі показав, що вихідним розміром при побудові плану була довжина плану центральної дільниці. Ширина плану центральної дільниці становить 5/4 її довжини.

Сама церква – одноверха; над обома слупами підносяться ще два окремі верхи. Такої композиції нам ніде більш зустрічати не доводилося.

[193]Висота зрубів стін трьох дільниць: бабинця, центральної дільниці та вівтаря – однакова; вона дорівнює полуторній довжині плану центра, або половині довжини плану будівлі. Висота зрубів стін слупів більша; вона дорівнює повній довжині плану бабинця й центра, взятих разом. Висота першого залому дорівнювала 1/2 повної ширини плану вівтаря. Висота першого восьмерика і першого залому разом, або ж висота південної й північної граней восьмерика, дорівнювали діагоналі квадрата, в який вписується план вівтаря.

Висота другого залому дорівнює 1/2 висоти першого залому, а сума висоти першого восьмерика і другого залому – діагоналі південної половини плану вівтаря.

Отже, висота третього залому становить 1/4 довжини другого восьмерика. Висота верху центральної дільниці без ліхтаря дорівнює сумі довжини плану бабинця і центра.

Довжина і ширина ліхтаря дорівнюють половині довжини і ширини другого восьмерика, а висота – 1/8 довжини ліхтаря.

Висота верху центральної дільниці становить подвоєну довжину західної грані плану дільниці. Внутрішня висота центральної дільниці більша від довжини плану будови (з слупами); вона дорівнює подвоєній довжині плюс ширина плану дільниці.

Висота зовнішньої західної грані передбабинця (з трійчастим вікном) дорівнює довжині плану бабинця і передбабинця, разом взятих, або довжині слупа і його вівтарика. Висота західної стіни передбабинця (з дверима) дорівнює ширині плану центра, а грань, в яку врізано одвірки вхідних дверей, має висоту, що дорівнює 1/2 довжини плану центра; висота зрубу стін слупа – довжині плану бабинця і центра, разом взятих.

Висота першого залому дорівнює 1/4 повної ширини зрубу стін слупа (вгорі); довжина і ширина восьмерика – 1/2 діагоналі західної половини плану дільниці; висота восьмерика північного слупа – висоті [194]другого восьмерика центрального верху і половині довжини зрубу стін центральної дільниці вгорі.

Висота другого залому південного слупа дорівнює висоті першого залому того ж слупа (в північному слупі другий залом на вінець нижчий). Висота дорівнює 1/3 висоти другого залому слупа, або 1/4 ширини його. Висота верху слупа дорівнює діагоналі зрубу стін дільниці (вгорі); внутрішня висота слупа – подвоєній ширині плану центра; повна ширина зрубу стін слупа (вгорі) – ширині першого восьмерика центрального верху. Розрізи верхів обох слупів значною мірою повторюють поперечний розріз центрального верху, з другого залому починаючи.

Вікна в зрубах закладалися таким чином: в центральній дільниці – потрійне вікно на висоті, що дорівнює 1/2 ширини плану центра, центр хрещатого лежить на висоті, що дорівнює ширині плану центра будівлі, вікно в першому восьмерику над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює 1/2 довжини плану центра (а верх вікна припадає на висоту, що дорівнює довжині плану вівтаря, центра і бабинця), вікно в другому восьмерику над верхнім вінцем першого восьмерика було закладено на висоті, що дорівнює 1/2 висоти першого восьмерика. У вівтарі подвійне вікно закладено на висоті, що дорівнює 1/2 ширини плану центра, а центр вадратного знаходиться на висоті, рівній ширині плану центра. У бабинці подвійне вікно закладено на висоті, що дорівнює довжині плану центральної дільниці (враховуючи і товщину луток). В слупах нижнє менше подвійне вікно в західній грані зрубу стін закладено на висоті, що дорівнює 1/5 ширини плану слупа, подвійне більше – на висоті, що дорівнює ширині плану слупа, центр хрещатого вікна лежить на висоті, рівній ширині плану центра, у восьмерику вікно закладено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює 1/2 ширини плану слупа; квадратне вікно в північній (і південній) грані слупа закладено на висоті, що дорівнює сумі довжини плану вівтаря і 1/2 довжини плану центральної дільниці (як і у вівтарі).

Довжина плану будівлі (бабинець, центр, вівтар), визначає: внутрішню висоту слупа без другого залому та ліхтаря, а також висоту центральної дільниці на рівні віршня вікна першого восьмерика.

А ширина плану центра визначає висоту просвіту з центра до бабинця та з бабинця до передбабинця.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 186 – 194]