Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1974 р. Паспортна інформація

Давньоруське городище

Пам’ятка археології

XI-XIII ст.

Розміщення:

Хмельницька обл., Ізяславський р-н, в 2 км західніше с. Михнова в урочищі Городисько, лівий берег р. Горині.

Загальний опис:

Городище мисового типу, має еліпсоподібну форму і складається з двох укріплених майданчиків: дитинця і прилеглого зі сходу посаду. Дитинець має розмір 38×28 м, посад 95×95 м. Територія городища заліснена.

Пам’ятка має складну оборонну систему, яка складається з декількох ліній валів і ровів. Дитинець укріплений навколо 8-метровим валом. Ширина його – 6-8 м. З північно-західної сторони, на відстані 6 м від внутрішнього валу, спланований другий вал, який збудований на стрімкому схилі і направлений на північний схід, обриваючись за 200 м від річки Горині. Довжина його сягає 150 м, висота 2 м, ширина 4-5 м. Ще нижче, за 8 м, наявний третій вал з ровом. Він охоплює не тільки дитинець, а й посад. Кінці його направлені на північ, в напрямі до річки. Цей оборонний рубіж є зовнішнім і останнім в системі оборони.

Зі східної сторони дитинця, до його внутрішнього валу, спланований ще один вал і рів, які підковою охоплюють посад, укріплюючи таким чином і дитинець. Висота валу сягає 3 м. Рів має глибину 2 м, ширину 5 м.

Розвідкові дослідження велися на північній території дитинця, недалеко від внутрішнього валу.

Культурний шар в місці закладеного шурфа досить потужний і насичений. Товщина його сягає 1,2 м від сучасної поверхні. Він складається з прокопченої глиняної маси, перемішаної з вугільно-золяними залишками. В ньому знайдені рештки людських кісток, наконечник бронебійної стріли і фрагментальну кераміку XI-XIII ст.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Городище значиться на археологічній карті Волині початку XX ст., автором якої є В.Б. Антонович.

У травні 1971 р. городище обстежено і розвідково досліджувалось археологом В.І.Якубовським.

Звіти і матеріали про результати розвідки зберігаються у фондах Хмельницького краєзнавчого музею та в Інституті археології АН УРСР.

Городище виникло у другій половині XI ст. і входило до Погоринської землі. Цей історико-географічний район належав спочатку Київському князівству, а з 1152 р.- Галицькому, а з 1199 р.- Галицько-Волинському. Наприкінці XII ст. східна частина Погоринської землі відійшла до Болохівського князівства. В історії цього політичного об’єднання Михнівське городище знаходилось на північно-західному кордоні.

Зруйноване городище у другій половині XIII ст. монголо-татарськими полчищами, очолюваними Бурундаєм. З тих пір життя на ньому не відновлювалося.

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих № 84 від 25.03.1971 р.

Охоронний № : 573.

Межі охоронної зони і зони регулювання забудови: згідно розпорядження Виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих № 143 від 05.05.1974 р. установлено границю охоронної зони в радіусі 50 м від пам’ятника.

Основна бібліографія, архівні дані:

Антонович В.Б. Археологічна карта Волині // Труди XI Археологічного з’їзду.- 1901.- С. 102.

Ілюстративні матеріали:

План розташування городища.