2018 р. Звід пам’яток України

Розмір зображення: 678:516 піксел

Церква Різдва (дер.) 1713 р., розташована на південній околиці західної частини села, недалеко на північ від правого берега річки Західний Буг, навпроти території колишнього колгоспу.

В журналі «Київська старовина» (1992 p., № 4) у розповіді про відомого церковного діяча Холмщини XIX ст. єпископа Алексія вміщена фотографія церкви Різдва Богородиці с. Мовників Іваничівського і дата – 1607 р. Очевидно, що це був перший храм у селі. Чи була церква чинною в радянський період не відомо. Тепер святиня в користуванні громади УПЦ МП.

Церква дерев’яна, пофарбована, покрита бляхою. В архітектурному плані забудова традиційна, прямокутна, однокупольна, з прибудованим ганком.

Дерев’яна дзвіниця побудована на подвірї. Збереглася дерев’яна табличка з написом: «Сей храмъ подвиженъ Молниковскою громадою 1873 г.». У 60-ті роки XX ст., церкву використовували як склад, а жителі села ходили молитися в сусіднє село. Пізніше був проведений ремонт інтер᾽єру храму, встановлений новий іконостас, стіни прикрашають ікони і розписи сучасних майстрів-іконописців.

Якщо спиратися на клірові відомості, що зберігаються у державному архіві міста Луцька, церква була збудована за ініціативи поміщика Гостінского (Гостинскаго) і на той час належала до Житомирської губернії й була приписною до Миколаївської церкви села Лішня. Станом на 1799 р. при храмі налічувалося 30 приходських дворів, а число прихожан становило 138 у зв’язку з демографічними та історичними факторами це число змінювалося і до 1907 р. зросло вдвічі.

Згідно з відомостями 1830 р., при церкві була одна десятина землі та 22 десятини сінокосу, володів якими священик. При храмі була школа грамоти, кошти на утримання якої надавало Грибовицьке волосне правління у розмірі 70-80 рублів. У 1910 р. тут навчалося 38 діток – 32 хлопчики і 6 дівчаток.

Церковнослужителі найчастіше мали повну освіту, а пастирську службу, яку, зазвичай, несли до останніх днів життя. Першим священиком, про якого зберігся запис у відомостях за 1799 р., був Даніїл Клімович. Пізніше – Павло Клімович, Симіон Ботаневич, Іосиф Герштанський, Анатолій Герштанський, Вісаріон Левицький та Арсеній Михалевич. Останній з них служи на парафії більш як чотири десятки літ. Саме при ньому за часів радянської влади храм був закритий, але Арсеній Михалевич обслуговував інші приходи.

Переживши тридцятирічне запустіння, у храмі після його реконструкції та відбудови Слово Боже між людей несли отці Іван Сибіра, Микола Войтович та Олексій Ущаковський, який тут служить і нині.

Церква Різдва Богородиці внесена до Державного реєстру національного культурного надбання України по Волинській області.

23 вересня 2013 р. храм Різдва Пресвятої Богородиці в с. Мовники відсвяткував своїх 300 років.

Джерела та література:

Борисюк С. Волинське Прибужжя: крізь серце й заметіль століть: історико-краєзнавче, фольклорно-етнографічне та автобіографічне есе / С. Борисюк. – Нововолинськ, 2007. – 584 с.;

Бабич Л. Храми Волині: фото збірник / Л. Бабич. – Луцьк : Вісник, 2004. – 130 с.;

Боярська Н. Та земля мила, де мати родила / Н. Боярська // Колос. – 2005. – 14 черв;

Державний реєстр національного культурного надбання: (пам’ятники містобудування і архітектури України) // Пам’ятки України: історія і культура. – 1999. – № 2–3. – С. 49;

Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. – К. : Вид-во Акад. наук УРСР, 1970. – 746 с.;

Петрощук В. У сяйві свіч тремтить надія / В. Петрощук // Колос. – 2013. – 28 верес.;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справ.-каталог). В 4-х т. – К. : Будівельник, 1985 – Т. 2;

Ховайло Ю. Село моє, життя мого колиска / Ю. Ховайло // Колос. – 2008. – 8 квітня;

Храм Різдва Пресвятої Богородиці сьогодні святкує своє 300 ліття / Офіційний веб-сайт Іваничівської районної державної адміністрації // [];

Ювілеї: триста років храму над Бугом // Волинь – нова. – 2013. – 5 жовт. – С. 2;

300 років від часу спорудження церкви Різдва у с. Мовники, тепер Іваничівського району // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2013 рік. – Луцьк : Твердиня, 2013. – С. 189–190.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 165 – 167.