2009 р. Ще не час

Василь Неїжмак

Дата: 19.02.2009

На прес-конференції у Полтаві онук одного з найвідоміших провідників українського національно-визвольного руху, журналіст Степан Бандера нагадав про 50-річчя від дня смерті очільника Організації українських націоналістів, власне, його загибелі у жовтні 1959 року від рук агента радянської спецслужби.

І для пана Степана, котрий є громадянином Канади і одним із п’яти онуків «того самого» Бандери, і для інших прямих нащадків легендарної особистості ця дата, окрім сумної знаковості, має ще й набагато приземленіший, суто людський вимір.

Адже, за словами Бандери-молодшого, саме цього року закінчується термін оренди землі на цвинтарі німецького міста Мюнхена, де півстоліття тому поховали його діда. Педантичні німці, зрозуміло, не роблять жодних «поправок» на особистості похованих там людей і вимагають «передоплату» за наступні роки вічного спочинку.

Близькі родичі головного ОУНівця багато разів отримували «позитивні сигнали» з України, в тому числі й від представників влади, стосовно перепоховання праху Степана Бандери на Батьківщині. Та родина Бандери вирішила продовжити термін «цвинтарної» оренди в Мюнхені, де нині живуть ще двоє його онуків, на 10 років.

«Це коштує не так багато – три тисячі євро, – пояснив Степан Бандера-молодший. – Таку суму наша родина, звісно, цілком спроможна заплатити. Хоча ми свідомі того, що Степан Бандера колись буде похований в Україні. На жаль, такий час іще не настав. Адже в нас поки що немає впевненості в тому, що це буде безпечно і на належному рівні. Щоб розвіяти подібні сумніви, і наша родина, і громада, яка живе в діаспорі, хотіли побачити бодай визнання вояків УПА воюючою стороною».

Джерело: “Україна молода”