2008 р. В Німеччині продали український університет

Богдан Логвиненко

Дата: 05.09.2008

Український вільний університет був заснований 17 січня 1921 року у Відні, столиці Австрії, а восени того ж року його осідок був перенесений до Праги, столиці Чехо-Словацької республіки. Ініціаторами заснування приватного українського університету поза межами України були українські професори університетів австро-угорської і російської імперій, письменники, журналісти і студенти, які після Першої світової війни й Українських визвольних змагань опинились на еміграції.

У Празі Університет одержав приміщення і фінансову підтримку від уряду Чехо-Словацької республіки очолюваного президентом Томашом Масариком. У тому часі у Празі проживала значна кількість українських професорів та студентської молоді, що сприяло розвиткові університету. Після того, як Чехо-Словаччина увійшла до соціалістичного табору – університет було перенесено вдруге – вже в Мюнхен.

Журналіст ТСН.ua зв’язався телефоном із Мюнхеном, де на питання відповідав колишній працівник університету Роман Шупер, який мешкає в Мюнхені і свого часу брав участь в одній із ініціатив допомоги університету.

- Тож, як закінчилось фінансування в університету?

- В першу чергу воно закінчилось тому, що цей університет раніше був фінансований федеральним урядом Німеччини та урядом Баварії, але це фінансування припинено. Були перемовини з українськими фундаціями. Була розмова з адміністрацією президента, вони не погодились на умови, які були поставлені. Опинились у такому скрутному положенні, що потрібно продавати будинок.

- Чи були серйозні пропозиції з України?

- Так, Сергій Тарута погодився купити це приміщення. І коли прийшла інформація, що є з України бажаючі – вони швидко продали якомусь німцеві – приватній особі. Немає ніяких офіційних повідомлень, кому і за скільки продали. За неофіційною інформацією його вартість – біля 10 мільйонів євро, а продали начебто за 7,5 мільйонів. І є повідомлення, що купили новий будинок і теж невідомо, де і за скільки.

- Чому так поставились до пропозиції?

- Я вважаю, що це було несерйозне ставлення до пропозиції з України, це може надалі негативно вплинути на відносини України та УВУ.

- Чи це проблема, якщо університет буде в іншому приміщенні?

- Він має не тільки грошову цінність, а й велику моральну, його український студент індетифікує, що саме в цьому будинку діяли провідні науковці української діаспори. Тут, треба сказати, що це не просто будинок. Це будинок, який уфондував українському суспільству Блаженніший патріарх Йосип Сліпий.

- Хто зараз керує університетом?

- Ректором Іван Мигул, а канцлером Микола Шафовал. Мені здається, що в них була зацікавленість його продати – і не українцю. Мій батько був деканом Українського вільного університету, я працював у ньому від 1970-x до початку 1990-х у видавництві при університеті. Зараз там навчається начебто 149 студентів, хоча я собі думаю, що це є надто перевищена цифра, мені говорили викладачі, що приходять на якийсь курс четверо-п’ятеро слухачів.

Залишається тільки чекати офіційних повідомлень з поясненням – чому продали, кому і за яких обставин. І чому ж не дали зберегти приміщення українській стороні? Хоча – за такі гроші – тему можна зам’яти дуже професійно.