2018 р. Звід пам’яток України

Церква Положення Риз Пресв. Богородиці 1887 р., (архіт., іст.), у центральній частині села, на високому пагорбі, добре сприймається при в’їзді в село з північного заходу, зі сторони Володимира-Волинського, а також з боку центральної дороги, яка проходить поряд з церквою.

Згідно літературних джерел церкву зведено за типовим проектом на місці давнього храму в 1887 р. на кошти прихожан. Компактність споруди, добре витримані пропорції, вдале розташування на високому пагорбі та ефектне сприйняття на віддалі, дозволяють віднести пам’ятку до оригінальних зразків дерев’яної архітектури Волині кінця ХІХ ст.

З часу побудови церкви проводилися лише поточні ремонтні роботи. У 1990-х рр. від дороги і при вході до церкви влаштовано бетонні сходи з поруччями, встановлено електричні ліхтарі, впорядковано територію, яку обгородили металевою сіткою. В інтер’єрі стіни оббито плитою ДВП і розмальовано.

Церква належить до пам’яток дерев’яної архітектури, побудованих за одним з типових проектів так званого ”неомосковського” стилю, розповсюдженого на Волині наприкінці ХІХ ст. Пам’ятка дійшла до нашого часу без перебудов та доповнень. Вартість пам’ятки зростає з огляду на збережені в ній твори мистецтва ХVІІІ та ХІХ ст.

За функціональним призначенням пам’ятка є сакральною спорудою. Габаритні розміри: 21,5 х 9,6 м. Матеріали: дерево на підмурівку з цегли. Конструкції церкви: зруб; дзвіниці – зруб, каркас. Покриття – бляха. Технічний стан пам’ятки задовільний.

Церква дерев’яна, чотиридільна, однобанна, з різновисокими зрубами та шатровою дзвіницею з заходу. Головний об’єм нави квадратний в плані, дещо виступає і значно вищий від бабинця і вівтаря, перекритий чотирисхилим дахом (з трикутними фронтонами з чотирьох боків), в центрі якого встановлений купол бані з перехватом на невисокому світловому барабані. Входи з південного, північного та західного фасадів оформлені відкритими ганками під двосхилими дашками. Вівтарна частина – п’ятибічна, з двома вікнами, з прибудованими з півночі та півдня ризницею та паламарнею. До західного фасаду прямокутного в плані бабинця прибудовано триярусну дзвіницю, з шатровим завершенням, увінчаним цибулястою маківкою на високому стрункому ліхтарі. В нижньому ярусі дзвіниці, значно ширшому від верхніх, у північному та південному приділах, влаштовано службове приміщення (з півдня) та вхід на дзвіницю (з півночі).

Вікна – прямокутної форми, у наві – спарені, з трикутними сандриками, оточені простими профільованими рамами, які прикрашені різбленими декоративними елементами.

Стіни горизонтально ошальовано дошками, кути оформлені пілястрами.

Карнизи під покрівлею декоровані накладними елементами у вигляді зубчиків та ромбів. Підмурівок – отинькований. В інтер’єрі, при західній стіні нави, розташовані хори.

У наві підкупольний простір відкритий, перекриття бабинця та вівтарної частини – пласкі. Стіни оббито плитою ДВП і розмальовано. Іконостас ХІХ ст., професійної роботи, виконаний в одній зі столичних іконописних майстерень.

Матеріали – дерево, олія, різьба, золочення, посріблення. Іконостас одноярусний, доброї професійної роботи, виконаний, очевидно, у відомій іконописній майстерні.

Ікони намісного ряду, з цілофігурними постаттями святих – півкруглі в завершенні, оточені золоченими різьбленими рамами, фланковані канельованими колонками, розташовані у наступному порядку:

„Св. вмч. Варвара” „Богородиця з Дитям” (Христос благословляє обіруч, у білій сорочці, на лоні Богородиці), „Христос-Учитель”, „Положення Риз Пресв. Богородиці”. На дияконських дверях – „Св. Стефан” і „Св. Лаврентій”.

Царські врата увінчані короною. На стулках, у чотирьох фігурних клеймах, оточених декоративними колонками з аркою, зображена сцена „Благовіщення” та цілофігурні постаті двох євангелістів. Між клеймами – різьблені вставки з виноградною лозою та колосками.

Широкий антаблемент над намісним рядом оздоблений різьбою і двома круглої форми іконами з зображенням „Глави Іоана Предтечі” та „Нерукотворного Спаса.” По краях – дві ікони зі сценами „Різдва Христового” та „Вознесіння Господнього”.

Навершя вівтарного характеру з колонками, півкруглою аркою, викінченою ажурною різьбою з хрестом, з волютоподібними боковинами, заповненими скісною решіткою. Центральна ікона навершя закрита іконою „Почаївської Богородиці”, яку опускають для пошанування віруючим. Загальне тло іконостаса – біле, доповнене золоченими та посрібленими декоративними елементами.

Запрестольний вівтар у вигляді триптиха з чином „Моління” та іконою „Воскресіння Господнього” і рельєфною євхаристійною чашею на наверші.

Виконаний у тій же іконописній майстерні, де виконували іконостас. На центральній іконі – Христос-Архиєрей у червоному саккосі, сидить на престолі, благословляючи обіруч. На бічних іконах зображення пристоячих Богородиці та Іоана Предтечі. Ікони фланковані колонками, перевитими стрічками.

Вівтар „Св. Миколай” ХVІІІ ст. Победрене зображення Св. Миколая у блакитно-синіх ризах і взористому омофорі, який правою рукою благословляє, лівою притримує знизу Євангеліє в оздобній оправі. Тло золочене, гравіроване рослинним орнаментом. Рама золочена, профільована. Ікона фланкована пілястрами, які закінчуються виступаючими волютами. На високому, фігурному наверші – різьблене зображення „Всевидячого Ока”, оточеного стилізованими хмаринками та променями сяйва. Робота академічного професійного рівня.

Вівтар „Св. вмч. Вікентій” ХVІІІ-ХІХ ст. Матеріали – дошка, олія, різьба, золочення, поліхромія. Ікона ХІХ ст. вставлена у частково реконструйований вівтар ХVІІІ ст. Цілофігурне зображення святого в одязі римського воїна, у червоному плащі, який тримає в руках хрест і пальмову гілку – символ мученика за віру. Тло у нижній частині живописне, з гористим краєвидом, у верхній – золочене, гравіроване геометричним орнаментом. Ікона фланкована гладкими білими круглими колонками і бічними різьбленими золоченими крилами у вигляді акантових гілок. Широкий антаблемент прикрашений накладною різьбою у вигляді рокайлів. На високому наверші – горельєфне зображення Голуба – Св. Духа у променистому сяйві і стилізованих хмарах.

Ікона „Воскресіння Господнє” ХVІІІ ст. Дерево, олія. Сцена „Воскресіння” – у рельєфній фігурній золоченій рамці – зображена в центрі прямокутного поля ікони, оточена з боків сюжетами „Розп’яття з пристоячими та „Вознесінням”. У нижній частина ікони – зображенням Христа, який лежить на плащаниці, оплакуваний ангелом. З трьох сторін ікона оточена фігурним обрамленням, у верхній частині – зображення Бога-Отця. Робота народного майстра.

Вівтар „Положення Риз Пресв. Богородиці”. Матеріали – дерево, олія, різьба, поліхромія. Народний примітив. У нижній частині ікони – стилізоване зображення трибанної церкви, в арці якої бачимо червоні ризи, що лежать на престолі. На передньому плані представлені священослужителі з хрестом, монахи, священики, які тримають перед собою ризи, та миряни. У верхній частині ікони на хмарах – цілофігурне зображення Богородиці з ангелами, що тримають вінки. Ікона фланкована пілястрами, які підтримують антаблемент зі скромною різьбою на полях обрамлення та наверші.

Вівтар „Різдво Христове”. Матеріали – дерево, олія, різьба, поліхромія. Ікона виконана народним майстром. На тлі сільської стайні під солом’яною стріхою в яслах на соломі лежить Дитя у повитку. Ліворуч – Богородиця і Св. Йосиф, праворуч стоять навколішки пастухи. Вгорі, в хмарах, Бог-Отець, оточений серафимами і ангелами, які тримають стрічку з написом „Слава во вишніх Богу…”. Вівтарне обрамлення скромне, столярної роботи, завершене хрестом.

Ікона „Юрій Змієборець” ХІХ ст. Матеріали – полотно, олія. Збережена давня іконографія цього сюжету. Св. Юрій у військовому обладунку і червоному плащі зображений на білому коні зі списом, яким проколює пащу змія. Ікона оточена профільованою рамою. Твір ремісничого виконання.

Ікона „Христос” ХVІІІ ст. Матеріали – дерево, олія. Победрене зображення благословляючого Христа з розкритою книгою Євангелії з текстом: „Придіте кь мнь вси труждающіися…”. Робота народного майстра.

Ікона „Богородиця з Дитям” ХVІІІ ст. Образ Богородиці наближений до народного типажу, спідній одяг – у вигляді білої призбираної на грудях сорочки. Ікона парна до попередньої.

Ікона „Богородиця з Дитям” ХІХ ст. Матеріали – полотно, олія. Богородиця у темно-синьому мафорії з зеленим підбиттям, у червоному хітоні, тримає на лівій руці Дитя Христа. Лики обох – миловидні, над головами намальовані корони. Тло – коричнево-вохристе. Рама профільована, з трикутним виступом.

Ікона „Чудо Св. Миколая” ХVІІІ–ХІХ ст. Матеріали – дерево, олія. Святий Миколай у біло-блакитних ризах, з єпископським жезлом, благословляє трьох оголених діток, які сидять у дерев’яній посудині, що нагадує цебрик. Загальний колорит біло-сіро-вохристий.

Вівтар „Серафим Саровський” ХІХ–ХХ ст. Іконописна майстерня Почаївської лаври. Святий у чорному монашому одязі стоїть дещо звернений вліво, на сірому поземі. Тло – золочене, декороване емалями. Ікона фланкована колонами у псевдовізантійському стилі. Півкругле завершення рясно оздоблене накладною золоченою різьбою.

Оклад напрестольного Євангелія (Почаїв,1749 р.) ХVІІІ ст. Білий метал, карбування, гравіювання, литво. Робота народного майстра з наївним трактуванням образів. На темно-синій (новий) оксамит накладені прямокутні наріжники з цілофігурними зображеннями євангелістів з символами та фігурний середник з „Розп’яттям” (фігура Христа у вигляді окремо відлитої скульптури) з пристоячими Богородицею та Іоаном Богословом. Біля підніжжя хреста – рокайльний картуш, з якого виростають дві галузки.

Церковна територія огороджена металевою сіткою, брама мурована з цегли. На території знаходилося давнє кладовище, від якого збереглися поодинокі пам’ятники. З північного сходу розташована трансформаторна будка. Територія обсаджена поодинокими деревами листяних порід, з південного боку росте ялина. Перед входом до церкви – два литі металеві хрести на дерев’яних постаментах. З заходу та півдня встановлені електричні ліхтарі. Площа перед входом до церкви заасфальтована, решта території поросла травою.

Джерела та література:

Клірові відомості. – Державний архів Волинської області. – Ф. 35, оп. 5, спр. 88, арк. 667.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 158 – 163.