1966 р. Історія українського мистецтва

Особливий інтерес становить серія орнаментальних бляшок з Мартинівського скарбу, що зображують якихось звірів [Б. А. Рыбаков. Древние русы. – «Советская археология», т. XVII, М., 1953, стор. 87 – 88] – чи то левів, чи то коней, а скоріше – ні тих, ні других. Очевидно, давньоруський художник не намагався відтворити якусь конкретну істоту, а поєднував у своїх творах ознаки кількох тварин (іл. 93).

На деяких бляшках тварин подано динамічно, в швидкому русі. Вони біжать: одна передня нога у них винесена далеко вперед і піднята, друга – зігнута в коліні; голова закинута догори, паща розкрита. Розробка деталей має спрощений, навіть умовний характер.

Особливо умовність виявляється в характері передачі гриви. Але тут до ефекту, що досягається рельєфністю зображення, додається ще ефект кольоровий: гриву і пазурі вкрито позолотою.

На інших мартинівських бляшках тварин зображено у відносному спокої. Тварина стоїть або приготувалася до стрибка; передня частина її тулуба лежить на землі, задня – піднята вгору, голова витягнута вперед. Розпізнати цю істоту важко, як і попередню.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 126.