Пам’ятки археології с. Лище

За 1,5 км на південний схід від села – давньоруське городище овальної форми діаметром 40х56 м, обнесене валом і ровом [Ратич, 1957, с. 10; Кучінко, Охріменко, 1995, с. 134]. На південний схід від села на початку ХХ ст. було три групи курганів давньоруського часу, до складу яких входило 202 насипи. 1898 року К. Мельник у двох групах розкопала, відповідно, 17 і 12 курганів. У могильних ямах виявлено тілопокладення, а в окремих випадках – тілоспалення. Біля витягнутих кістяків знайдено срібні і бронзові скроневі підвіски, срібні плетені персні, срібні й скляні намистини, гончарні горщики тощо [Мельник, 1901, с. 557–562].

У південно-західній частині села на північ від колишнього с. Ставок, що нині увійшло до складу с. Лище, на пологому схилі правого берега безіменного потоку (правобічний доплив Стиру) був давньоруський курганний могильник, що складався з 40 насипів. Дев’ять з них розкопала К. Мельник 1898 року. Біля кістяків виявлено залізні цвяхи, ножі, срібні персні, скроневі кільця [Ратич, 1957, с. 13].

За 2,5 км на південний захід від села (уроч Вигаданка) на високому правому березі Стиру було розташоване багатошарове поселення доби пізнього палеоліту, маліцької, стжижовської, тшинецько-комарівської культур та давньоруського часу. Пам’ятка повністю зруйнована земляними роботами у глиняному кар’єрі. 1955 року її досліджував Ю. Захарук, а 1971 р. – І. Свєшніков. Усього розкопано 278 кв. м площі поселення. Пізньопалеолітичні знахідки представлені патинованими виробами з кременю: відщепами, пластинами, різцями, кінцевими скребками і скобелями. Розкопками відкрито дві землянки з вогнищами і господарську яму маліцької культури; напівземлянку, яму і два скорчених поховання стжижовської культури; вогнище і велику глинобитну піч на місці наземних жител тшинецькокомарівської культури. У першому похованні, дослідженому 1955 року, кістяк дорослого чоловіка лежав на правому боці і був орієнтований головою на схід. У засипі могильної ями знайдено уламки ліпного посуду, крем’яні ніж і фрагмент сколу. У розкопаному 1971 року похованні чоловіка, що лежав на спині із підігнутими ногами та орієнтований головою на захід, виявлено кістяну проколку, ніж, наконечник списа і вістря стріли з кременю, а також уламок амфори [Свешніков, 1974, с. 127; Конопля, 1997, с. 200; Кучінко, Охріменко, 1995, с. 134].

За 1,5 км на південний захід від села на рівній ділянці мису першої надзаплавної тераси лівого берега струмка Зеленка (правого допливу Стиру) висотою до 14–15 м над рівнем заплави – двошарове поселення волино-люблінської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1 га.

За 1,2 км на південний захід від села (навпроти греблі і шлюзу ставу) на рівній ділянці мису першої надзаплавної тераси струмка Зеленка висотою близько 20 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 1 га.

За 0,8 км на південний захід від села на схилі мису першої надзаплавної тераси лівого берега струмка Зеленка висотою до 14–16 м над рівнем заплави (за 50 м на захід від лінії електропередач) – двошарове поселення тшинецькокомарівської культури і давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею 1,5 га. За 250 м на захід від пам’ятки проходить шлюз греблі.

За 0,6 км на південний захід від села (на території колишнього хутора Вигаданка) на витянутому зі сходу на захід мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Зеленки висотою до 10–12 м над рівнем заплави – двошарове поселення волино-люблінської культури і давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею до 3 га.

За 0,5 км на південь від села – багатошарове поселення тшинецько-комарівської культури, лежницької групи ранньозалізного часу і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 2 га, розміщене на рівній ділянці першої надзаплавної тераси лівого берега струмка висотою 8–10 м над рівнем заплави (на північ від неї став). Західна частина пам’ятки частково знищена глиняним кар’єром.

На південній околиці села на мисі першої надзаплавної тераси правого берега струмка Зеленка висотою 12–14 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ– ХІІІ ст. площею до 1 га, розташоване навпроти греблі через ставок. У зрізі прямовисної стінки берега простежено темні прямі плями від заглиблених споруд давньоруського часу.

За 0,4 км на південний схід від села на рівній ділянці мису першої надзаплавної тераси лівого берега струмка висотою до 10 м над рівнем заплави – селище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 1 га. Пам’ятка зі сходу і заходу обмежена улоговинами заплави струмка, а з півночі – водоймою ставу.

За 0,5 км на південний схід від села (на захід від колишнього с. Клечани, що зараз увійшло до с. Лище) – селище давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею 1 га, розміщене на аварійній ділянці мису першої надзаплавної тераси лівого берега струмка висотою 5–6 м над рівнем заплави.

У східній частині села на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега струмка висотою 5–6 м над рівнем заплави – двошарове поселення стжижовської культури і давньоруського періоду ХІ–ХІІ ст.

У північно-східній частині села на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Зеленки висотою близько 5 м над рівнем заплави – селище давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею до 2 га. З півночі до пам’ятки прилягає водойма ставу, за 0,4 км на південь від неї проходить шосейна дорога, а із заходу її обмежує грунтова дорога, яка пролягає через греблю із шлюзом. У північно-східній частині села від згаданого вище пункту за 0,5 км на схід – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІ–ХІІ ст. площею до 2 га, розміщене на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега струмка Зеленка висотою близько 8 м над рівнем заплави.

За 0,7 км на північний схід від села та за 0,5 км від цвинтарю на пологому схилі першої надзаплавної тераси правого берега згадуваного вище струмка висотою 4–5 м над рівнем заплави – селище давньоруського періоду ХІ–XIV ст. площею до 1 га. У північно-східній частині села на напівовальному мисі першої надзаплавної тераси правого берега струмка висотою 10–12 м над рівнем заплави – селище давньоруського періоду ХІ–IІ ст.

За 0,4 км на північ від села – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду XI–XIV ст. площею до 2 га, розміщене на мисі першої надзаплавної тераси правого берега потоку Зеленка висотою близько 8 м над рівнем заплави. Із заходу повз нього проходить грунтова дорога.

За 1 км на північний схід від села на мисі другої надзаплавної тераси лівого берега струмка висотою до 50 м над рівнем заплави – стоянка пізньопалеолітичного часу. Навпроти через потік – цвинтар, а за 2,5 км на схід – церква с. Воротнів. Патиновані крем’яні артефакти зібрано на західному схилі тераси з території орного поля на площі близько 1 га.

На південній околиці села на видовженому мисі першої надзаплавної тераси правого берега Зеленки висотою близько 6 м над рівнем заплави – селище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1 га. Навпроти пам’ятки – кар’єр. З півдня її оконтурює водойма ставу, а з півночі і заходу – заплава, вздовж якої проходить лінія електропередач.

У південно-західній частині села за 0,5 км на захід від вищеза-значеної пам’ятки – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 1 га, розміщене на пологому схилі першої надзаплавної тераси правого берега струмка висотою до 5 м над рівнем заплави. За 0,4 км на південь від неї – глиняний кар’єр.

За 1,2 км на південний захід від села на пологому схилі першої надзаплавної тераси правого берега струмка Зеленка висотою 4–5 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1,5 га.

За 2 км на південний захід від села на південь від колишнього с. Ставок – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею до 1,5 га, розміщене на мисі першої надзаплавної тераси правого берега струмка висотою 12–14 м над рівнем заплави. З півдня пам’ятку обмежує шосейна дорога Дубно–Луцьк [Конопля, Івановський, 1997, с. 49–55].

Джерела

Конопля В., Івановський В. Нові пам’ятки археології Надстир’я (Луцький район) / В. Конопля, В. Івановський. – Львів, 1997. – 142 с.

Конопля В. М. Старожитності Волині / В. М. Конопля. – Львів, 1997. – 232 с.

Кучинко М., Златогорський О. Памятки археології Луцького району Волинської області / М. Кучинко, О. Златогорський. – Луцьк : Волинські старожитності, 2010. – С. 222–227.

Кучінко М. М., Охріменко Г. В. Археологічні пам’ятки Волині / М. М. Кучінко, Г. В. Охріменко. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – Луцьк : Вид-во ВДУ «Вежа», 1995. – 166 с.

Мельник Е. Н. Раскопки в земле лучан, произведенные в 1897 и 1898 гг. / Е. Н. Мельник // Труды ХІ Археологического съезда. – М., 1901. – С. 479– 576.

Ратич О.О. Давньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей УРСР / О.О. Ратич. – К. : Вид-во АН УРСР, 1957. – 96 с.

Свєшніков І. К. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці ІІІ – на початку II тисячоліття до н. е. / І. К. Свєшніков. – К. : Наук. думка, 1974. – 207 с.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 162 – 166.