Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2008 р. Лядівський монастир – не пам’ятка

Дата: 25.11.2008

Незважаючи на те, що до секретаріату Верховної Ради неодноразово надсилалися листи з проханням виправити помилки у списках архітектурних пам’яток, жодне зауваження не було взято до уваги.

Наприкінці вересня Верховною Радою України був ухвалений Закон «Про перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації». Як виявилось, у законі допущені численні помилки.

Як стверджує Михайло Потупчик, завідувач сектору охорони культурної спадщини управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації, у законі України про перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, було допущено ряд помилок. Наприклад, за адресою: Грушевського, 17, знаходиться будівля окружного суду, а не будинок міської управи. Назва Черленківського замку в с. Селище у законі написана з помилками, шаргородський костел, який носить ім’я святого Флоріана Шарого, тобто сірого, у перекладі з польської, також трактована неправильно.

Із невідомих причин два райони області – Могилів-Подільський та Чернівецький – разом із усіма своїми культурними пам’ятками національного значення взагалі не значаться в законі. У Могилів-Подільському районі знаходяться Лядівський печерний монастир, церква Дмитра Солунського, три палаци в селах району, будинок-лікарня, Миколаївський собор, Георгіївська церква, залізничний вокзал, будинок пошти, будинок музичної школи. У містечку Чернівці забуті законом дві пам’ятки архітектури.

Перед тим, як почали складати списки, чотири квартири у старовинних будинках уже були приватизовані. Будівлі з уже приватизованим житлом не вносили до переліку таких, що не підлягають приватизації. Тому до списку внесені переважно приміщення закладів культури, освіти й охорони здоров’я.

Районні адміністрації подавали списки своїх архітектурних пам’яток до обласної ради ще у 2003 році. Списки ретельно вивчили, затвердили і подали на розгляд відповідним столичним організаціям. У Києві ці папери пройшли через велику кількість кабінетів у різних міністерствах і подавалися на розгляд комісії з питань культури і духовності. Іще під час першого читання проекту закону співробітники вінницького сектору охорони культурної спадщини помітили всі неточності і помилки й надіслали до Верховної Ради листи з проханням виправити їх, але жодні побажання фахівців так і не були враховані.

Останній лист був надісланий до Секретаріату Президента України після ухвалення закону Верховною Радою, але до його підписання головою держави, але і цього разу на зауваження не звернули уваги.

– Тепер залишається тільки чекати, поки не будуть ухвалені поправки до закону. Можливо, на це піде кілька років, – зазначив Михайло Потупчик.

Тетяна Поплавська