Хіміко-технічна лабораторія (№ 3 / Стадіонний пров., 8)
Олександр Ляпін, Наталія Кондель-Пермінова
Розмір зображення: 684:429 піксел
Хіміко-технічна лабораторія, 1899 – 1911 рр.
(архіт., іст.).
Вул. Фурманова, 3/8.
На наріжній ділянці у межах кол. Залізничної колонії. Автори проекту – архітектори З. Журавський, О. Кобел’єв, інж. О. Бородін.
Будинок одноповерховий, цегляний, на кам’яному фундаменті, у плані Г-подібний. Дах двосхилий, під бляхою, по дерев’яних кроквах. Планування коридорне, з двобічним розташуванням приміщень. Фасади виконано у лицьовій цеглі. Головний фасад акцентовано трьома ризалітами невеликого виносу з трикутними фронтонами, з яких центральний над входом – домінуючий. Великі вікна з лучковими перемичками відбивають нові тенденції в проектуванні промислових споруд. Фасади вирішено в стилі неоренесанс, у модерністському трактуванні, характерному для раціоналістичного напряму в архітектурі кін. 19 – поч. 20 ст. У будинку застосовано спеціальну повітряну систему опалення, яка гарантувала нормальний режим роботи приладів. В інтер’єрі збереглися первісні каміни, витяжні шафи, частково меблі (столи, шафи).
Є першим у країні спеціально запроектованим лабораторним будинком для обслуговування залізничних майстерень.
Хіміко-технічну лабораторію засновано 1879 р. під час реалізації розробленого інж. О. Бородіним стратегічного плану реорганізації служб і керування рухомим складом Південно-Західної залізниці. У 1890-х pp. вона розмістилася в новому будинку.
У хіміко-технічній лабораторії вперше в Росії проведено систематичне дослідження складу води усіх станцій Південно-Західної залізниці, розроблено технологію її хімічної очистки, технічні умови дослідження мастил, палива та інших матеріалів, що застосовуються на залізничному транспорті. На виставках у Нижньому Новгороді у 1896 р. і Парижі у 1900 р. лабораторія удостоєна нагород. Пізніше такі лабораторії створювалися на всіх залізницях Росії.
Тепер половину будинку займає хіміко-технічна лабораторія, іншу – бактеріологічна лабораторія залізниці.
Гумилевский Л. Железная дорога. – М., 1950;
Зендинов Н. А., Рыжак С. А. Выдающиеся инженеры и ученые железнодорожного транспорта // Железнодорожный транспорт. – 1950. – № 1;
Инженер. – 1898. – № 4 – 5;
Романов В. М. Бородин Александр Парфенович. – М., 1949.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 385 – 386.