Притулок для дітей-сиріт (№ 1 / Стадіонний пров., 5)
Ольга Єгорова, Михайло Кальницький, Наталія Кондель-Пермінова
Розмір зображення: 677:574 піксел
Притулок для дітей-сиріт 1899 – 1901 рр., в якому навчалися Кудряшов В. С., Кулаков М. М., Петрицький А. Г., Соколов А. М.
(архіт., іст.).
Вул. Фурманова, 1/5.
У південно-східній частині кол. Залізничної колонії. Споруджений для дітей-сиріт. Заснований 1897 р. за сприяння начальника Південно-Західної залізниці К. Немешаєва. Споруджений за проектом арх. О. Кобелєва.
Двоповерховий, у цегляному стилі, із застосуванням модернізованих елементів російської архітектури 17 ст.
За первісним задумом композиція будинку була симетричною. У 1910-х pp. добудовано ліве крило, що надало споруді у плані Г-подібних абрисів. Планування коридорне, з двобічним розташуванням приміщень. Перекриття коридорів склепінчасті, приміщень – плоскі. Центральну частину першого поверху займає вестибюль, до якого прилягає одноапсидний об’єм церкви. На першому поверсі містилися навчальні класи, на другому – житлові кімнати для учнів.
Функціонально-планувальна структура будівлі відбита в архітектурно-мистецькому вирішенні фасадів. Центр із вхідною групою приміщень виділено ризалітом, який увінчано щипцем у вигляді стилізованого кокошника. Наріжжя акцентовано розкріповками, завершеними аттиковими стінками з рядом стилізованих кокошників. У лопатках наріжних розкріповок і під карнизом застосовано декоративні квадратні нішки. Фасад поділено міжповерховим орнаментальним поясом, завершено розвинутим карнизом із зубчиками, ширинками, городками. Тамбур оформлено у вигляді ґанку під двосхилим дахом із зламом. Вікно другого поверху центрального ризаліту прикрашено складною лиштвою, увінчаною трьома кокошниками. Великі вікна першого поверху з лучковими перемичками підкреслюють навчальне призначення приміщень; вікна другого – напівциркульних абрисів.
Спочатку притулок було названо іменем імператора Олександра III, якому в 1910 р. на подвір’ї притулку встановлено бронзове погруддя (не збереглося). У 1904 – 10 рр. тут жив Петрицький Анатолій Галактіонович (1895 – 1964) – живописець і художник театру, народний художник СРСР (з 1944). Рано залишився сиротою, його батько працював діловодом на Південно-Західній залізниці.
З 1928 р. у будинку містилося залізничне училище, яке у 1928 – 29 рр. закінчили: Кудряшов Володимир Сидорович (1908 – 42) – один з керівників антифашистського підпілля у Києві, Герой Радянського Союзу (1945, посмертно); Кулаков Микола Михайлович (1908 – 76) – Герой Радянського Союзу (1965), під час оборони Севастополя (1941 – 42) – член Військової ради Чорноморського флоту; Соколов Анатолій Михайлович (1911 – 42) – Герой Радянського Союзу (1945, посмертно), під час Великої Вітчизняної війни – військовий комісар ескадрильї 5-го гвардійського винищувального авіаційного полку (Калінінський фронт).
В 1972 р. на території училища, якому було присвоєно ім’я В. Кудряшова, встановлено бюст підпільника (ск. Г. Молдаван) .
В 1974 р. на фасаді будинку встановлено три мармурові меморіальні дошки – В. Кудряшову, М. Кулакову, А. Соколову. Тепер – професійно-технічне училище № 17.
Березин А. «Царю – миротворцу» – от сиротского приюта // Киевские ведомости. – 1994. – 5 нояб.;
Боевые звезды киевлян. – К., 1983;
Вертинский А. Н. Дорогой длинною… – М., 1990;
Історія міст і сіл Української РСР: Київська область. – К., 1971;
Киевлянин. – 1899. – 11 июля;
Подвигом уславлені. – К., 1978.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 385.