Пам’ятки археології с. Крупа

У південній частині села – овальне городище давньоруського часу, обведене валом. Обстежувалось у 1955–1956 рр. Ю. Захаруком і Є. Тимофеєвим [Ратич, 1957, с. 10]. На південно-східній околиці села був курганний могильник давньоруського періоду, що складався з 19 насипів. Три з них розкопала К. Мельник. Біля кістяків знайдено прикраси, зброю, предмети побуту [Мельник, 1901, с. 562–563]. У південно-західній частині села – селище давньоруського періоду. Його обстеження провели у 1955–1956 Ю.Захарук і Є. Тимофеєв [Ратич, 1957, с. 10].

За 0,2 км на північ від села (уроч. Бірки) на мисі правого берега Стиру (в місці впадіння в нього його правобічного допливу – струмка Зеленка) – селище давньоруського періоду ХІІ–XIV ст. площею до 1 га. Пам’ятку зафіксовано за 200 м на південь від мосту шорсейної дороги Дубно–Луцьк. У північній частині села (уроч. Висланка) на мисі правого берега першої надзаплавної тераси Стиру висотою близько 18 м над рівнем заплави – багатошарова пам’ятка: городище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. і поселення культур кулястих амфор, стжижовської, тшинецько-комарівської. Городище має приблизно прямокутну форму із заокругленими кутами розмірами 80х100 м. Територія його була оточена ровом з північного, східного і південного боків. Ширина його доходила місцями до 20 м. В’їзд на городище був з напільної східної сторони тераси. Західний схил пам’ятки ескарпований.

На північно-західній околиці села (уроч. Заступна) поруч із недіючим кар’єром з добування глини – багатошарове поселення тшинецькокомарівської, вельбарської культур і давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею близько 2 га. Пам’ятка розташована на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою 12–14 м над рівнем заплави, а неподалік від неї розміщена трансформаторна підстанція водоводу.

За 0,4 км на північний захід від села в уроч. Топілля (навпроти цвинтарю) на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою до 18 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 1 га.

На західній околиці села в уроч. Городище – городище давньруського періоду Х–ХІІІ ст. Воно займає мис правого берега Стиру висотою до 20 м над рівнем заплави. Пам’ятка складається з двох різних за величиною частин. Менша з них дещо вища, в плані близька до кола з діаметром до 40 м. Обнесена глибоким ровом, дно якого виходить на рівень заплави. Західна сторона цієї частини городища прямовисна, а інші схили дуже круті. Вона до того ж з’єднана перемичкою з південного боку з іншою, дещо більшою за площею частиною городища. Остання за формою близька до овалу розмірами 50х100 м. Вона нижча і, на відміну від попередньої, ореться. Зараз на ній людські городи. Крім того, нижча частина городища відокремлена від напільної сторони тераси глибоким ровом. Гадаємо, що саме це, мисове, городище обстежив П. Раппопорт 1960 р. Однак, на відміну від В. Коноплі та В. Івановського, він зауважував, що майданчик городища неправильної форми, яка відповідає природній конфігурації підвищення і порізаний балками. Розмір майданчика 35х14 м.

У західній частині села (вул. Сонячна) – селище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 1 га. На південно-західній околиці села – пізньофеодальне замчище XV–XVII cт., розміщене на рівній ділянці мису першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою до 16 м над рівнем заплави. У плані воно приблизно квадратної форми зі сторонами довжиною близько 80 м. Замчище має частково збережений вал заввишки 2 м, рів завширшки 3–4 м, який уцілів зі сходу та два бастіони по обох кінцях східного валу. Щодо останніх, то вони мають вигляд зрізаного конуса із дещо заглибленим кратеропідбним верхом. Внутрішня територія замчища тепер інтенсивно ореться. На поверхні грунту у великій кількості трапляються уламки цегли, бите скло давнього походження і фрагменти гончарного посуду.

На південно-західній околиці села – селище давньоруського періоду ХІІ– ХІІІ ст. площею до 2 га, розміщене на рівній ділянці мису першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою близько 20 м над рівнем заплави. За 0,5 км на південний захід від села на рівній ділянці першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою 8–10 м над рівнем заплави – поселення тшинецько-комарівської культури площею до 1 га. Уламки ліпної кераміки зібрано з площі орного поля по обидві сторони лінії електропередач. На захід від пам’ятки – трансформаторна підстанція водоводу.

За 1 км на південний захід від села на пологому схилі першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою 6–8 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 2 га. Його сліди зафіксовані в місці впадіння в Стир нині пересохлого потічка. На захід від пам’ятки, на відстані, приблизно 100 і 200 м дві трансформаторні підстанції водоводу. За 1,8 км на південний захід від села на схилі першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою 18–20 м над рівнем заплави – багатошарове поселення тшинецько-комарівської, вельбарської культур, лежницької групи ранньозалізного часу і давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею до 3 га. У західній частині пам’ятка зруйнована кар’єром з добування піску. У зрізі стінок останнього зафіксовано плями від заглиблених частин житлових і господарських споруд давньоруського часу, які особливо чітко простежуються на південній стінці котловану.

За 2,5 км на південний схід від села на рівній ділянці підковоподібного в плані мису першої надзаплавної тераси правого берега Стиру висотою близько 20 м над рівнем заплави – багатошарове поселення волино-люблінської, тшинецько-комарівської культур і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 5 га.

За 0,5 км на північний схід від села на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега безіменного потічка (правобічний доплив Стиру) висотою до 8 м над рівнем заплави – поселення тшинецько-комарівської культури площею до 2 га.

За 1,5 км на захід від села на останці правого берега Стиру висотою до 1–2 м над рівнем заплави і розмірами 60/80х250 м – селище давньоруського періоду Х–ХІІ ст. Уламки гончарного посуду зібрано у вищій, південно-східній частині пам’ятки [Конопля, Івановський, 1997, с. 38–43].

Джерела

Конопля В., Івановський В. Нові пам’ятки археології Надстир’я (Луцький район) / В. Конопля, В. Івановський. – Львів, 1997. – 142 с.

Кучинко М., Златогорський О. Памятки археології Луцького району Волинської області / М. Кучинко, О. Златогорський. – Луцьк : Волинські старожитності, 2010. – С. 214–218.

Мельник Е. Н. Раскопки в земле лучан, произведенные в 1897 и 1898 гг. / Е. Н. Мельник // Труды ХІ Археологического съезда. – М., 1901. – С. 479– 576.

Ратич О. О. Древньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей УРСР / О. О. Ратич. – К. : Вид-во АН УРСР, 1957. – 96 с.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 157 – 160.