Пам’ятник Новікову П.І. (№ 46)

Віра Павленко

Пам’ятник Новікову П.І., 1967 (мист.). Вул. Новікова, 46. Площа поблизу КЗРДП (Конотопський завод по ремонту дизель-потягів). Автори: скульптори – Я.Красножон, М.Резніков, архітектор – В.Панасовський. Вис. погруддя – 1,4 м, постаменту – 1,8 м.

Спершу пам’ятник було встановлено поблизу Конотопського паровозо-вагоноремонтного заводу (зараз Конотопський завод по ремонту дизель-потягів). У зв’язку з реконструкцією заводу пам’ятник перенесено на майданчик перед фасадом адміністративної будівлі заводу.

Новіков Павло Ілліч (1896, залізнична станція Плиски між Ніжином та Конотопом – 1918, с. Чорноплатове Конотопського повіту Чернігівської губернії) – керівник Конотопської партійної організації, командир червоногвардійського загону.

Народився в сім’ї залізничника. У 1913 закінчив Конотопське технічне училище. Працював техніком у Конотопських головних залізничних майстернях. Там він познайомився з учасниками революційних подій 1905 – 07 рр. Санжеревським, Смоловиком, Овсяниковим.

Під їх ідейним впливом став на революційний шлях, а згодом – одним з організаторів гуртка «правдистів», що збирав кошти в фонд легальної більшовицької газети «Правда». На перших легальних зборах «правдистів» 3 березня 1917, на яких П. Новикова обрано головою парткому, була створена Конотопська організація РСДРП (б). У жовтні 1917 очолив створений у Конотопі військово-революційний комітет. У грудні 1917 був делегатом першого Всеукраїнського з’їзду Рад у Харкові. Загинув у бою з окупантами.

Залізобетонне пофарбоване під бронзу погруддя більшовика на рустованому прямокутному постаменті з цегли встановлено на одноступінчастому стилобаті. На постаменті – чавунна плита з анотаційним написом. Портрет детально передає риси зовнішності та характер портретованого: вольове енергійне обличчя з правильними рисами, густе волосся розчесане на косий пробір. Проте строго фронтально зорієнтована скульптура з напівовальним плечовим зрізом, узагальнена пластика позбавляє твір природної життєвості. За стилістикотипологічними ознаками погруддя є типовим зразком реалістичного мистецтва радянського часу. За тло для скульптури слугує стіна, що візуально вирізняє зону пам’ятника від розташованої за ним адміністративної будівлі.

[Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник. – К., 1987. – С. 462.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 488 – 489.