Школа (№ 2)

Віктор Мойсеєнко

Школа № 12, 1939 (архіт.). Вул. Цюрупи, 2.

Побудована у 1939, коли в Україні велось широке будівництво шкільних будівель і, головним чином, за типовими проектами. Меморіальна дошка свідчить про те, що в роки Другої світової війни в цьому будинку містився військовий шпиталь № 3317. У перші повоєнні роки це була чоловіча залізнична школа № 12. З метою розширення площі навчального закладу у 1975 поруч зведено новий корпус. Первісна шкільна будівля не перебудовувалась.

Розташована в південно-західній частині міста, прилеглій безпосередньо до залізниці. Територія школи розташована на роздоріжжі, яке утворюють вул. Клубна і вул. Цурюпи. Головна магістраль, що пов’язує цей розпланувальний вузол з іншими районами міста, – вул. Клубна. Значну частину ділянки займає влаштований спортивний майданчик. На шкільному подвір’ї багато зелені.

Будинок відноситься до типологічної групи міських загальноосвітніх однокомплектних шкіл. Має загальну асиметричну композицію, Г-подібну конфігурацію в плані, два поверхи, коридорну систему розпланування з однобічним та двобічним розташуванням класних кімнат та кабінетів. На першому поверсі розміщено головний вхід, вестибюль з гардеробом (наріжна частина будівлі), навчальні класи місткістю до 36 учнівських місць кожен, рекреаційне приміщення (у великому крилі), туалет; на другому – невелика актова зала, бібліотека, кабінет директора, учительська, навчальні класи та кабінети, рекреаційне приміщення, туалет.

У своєму зовнішньому вигляді будинок має мінімум засобів виразності. Це переважно утилітарні та конструктивні частини будівлі. Чоловий фасад увінчаний щипцем, має невеликий карниз, пов’язаний з головним входом. Все це, разом зі спареними лопатками, а також ритм вузьких міжвіконних пілястр і карниз з невеликим виносом в композиції великого крила, надає чоловому фасаду певної пластичності. Зовнішні стіни не тиньковані, проте пофарбовані.

Стіни будівлі – цегляні, перекриття, перегородки – дерев’яні, підлога – з дощок. Дах – металевий по дерев’яних кроквах. Опалення спочатку було пічне, зараз – центральне.

Будівля має цінність як пам’ятка архітектури, що має відношення до формування мережі загальноосвітніх навчальних закладів в Україні в 1930-х рр.

[Літератури не виявлено.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Сумська область. – К.: 2017 р., с. 492 – 493.