1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Миколи, збудована в 1781 р.

План її – рівноплечий хрест. В центрі його – квадрат, до якого з чотирьох боків прирубані менші за центральний квадрат чотирикутні рукави [такий план мають ще кілька церков: Михайла в Шептаках, Юрія й Михайла в Охтирці, Петропавлівська в Гадячі, Воскресенська в Ярмолинцях та церква в Пирогівці]. Чотириплечий хрест в плані мала ще церква Миколи в Бобрику. Церква одноверха.

Зруби стін рукавів більш ніж вдвоє нижчі за центральний. Перекриті вони зовні високими крутими двосхилими дахами з фронтонами на торцях. Уже в фронтонах й дахах рукавів чітко виявлено устремління мас вверх. Цей рух вбирає в себе і розвиває центральна дільниця. Високий стрімкий зруб стін її за допомогою опукло-хвилястого даху над заломом переходить в помірної висоти широкий восьмерик, що хвилясто-опуклим дахом другого залому переводить маси дільниці в ліхтар [268](також помірних пропорцій), і завершує будівлю витягнута догори грушоподібної форми главка. Висота центральної дільниці переважає розміри плану будівлі, але завдяки симетричності рівноплечого плану будівля зберігав стабільність.

Багато уваги в ритмічній розробці композиції пам’ятки приділяється віконним просвітам. Нижній ряд їх розміщено на середині висоти бокових граней зрубів рукавів (по одному), другий – на торцевих гранях рукавів значно вище, майже під самим карнизом (по двоє). Кожна грань зрубу стін центральної дільниці прорізана вгорі парою вікон (вікна східної грані зашито пізніше) [так само розміщені пари вікон в високих центральних зрубах церкви Миколи в Лебедині і в церкві села Житного]. По четверо вікон мають восьмерик і ліхтар. Таким чином, висхідний крок вікон підсилює рух мас вверх.

[269]Характерні риси зовнішнього вигляду нашої пам’ятки: сувора симетрія, повна рівновага рукавів, підпорядкованих центру.

Зовні церкву прикрашають карнизи, що вінчають зруби усіх стін, восьмерика, ліхтаря. Вони складаються з чергування чвертьвалків і поличок, частково чистих, частково оздоблених різьбленням (косиці, сухарики). Подібні карнизи (тільки скромніші) прикрашають також відливи восьмерика й ліхтаря.

В інтер’єрі різьблення менше і розподілено воно інакше, ніж в інших пам’ятках. Насамперед, зустрічаємо різьблення на одвірках західних дверей. Вони шестикутної форми, різьблення вкриває лише середню третину полотница (півови та сухарики). В приміщеннях усіх рукавів верх зрубу бокових стін підкреслює виступаючий з площі стіни брус, оздоблений з чільного боку вгорі чвертьвалком, під ним йде смуга сухариків, а знизу брус прикрашають випиляні по контуру фестони. В центральній дільниці подібне різьблення прикрашає коротенькі ригелі, що зв’язують південну й північну грані верху зрубу стін з східною й західною гранями. Більш різьблення всередині приміщення немає.

Простір усіх рукавів в інтер’єрі оформлено однаково. Невисокий зруб стін перекрито жолобом з брусів, орієнтованим торцем до центра. Зруб центра має заплечики: більші – на межі з бабинцем, коротші – до вівтаря, найменші -до бокових рукавів. Бабинець і бокові рукави сполучаються з центром високими з заокругленням вгорі просвітами.

Просвіти мають стяжку з двох брусів. У вівтарі просвіт прямокутної форми, а над ним вирізано менший просвіт – голосник у вигляді хреста з трипелюстковими кінцями.

Одвірки південних і північних дверей прямокутні, але в верхні кути врізано великі трикутники, що надають просвіту під віршнем форми трапеції.

Зруб стін і жолоби рукава – спокійних пропорцій. Навпаки, 20-метрова висота інтер’єра центральної дільниці динамічна і виглядає ілюзорно набагато більшою за дійсну. Ригелів, що виступали б перед стінами, в центральній дільниці нашої пам’ятки немає. Коротенькі ригелі «затоплені» в площу зрубу. У восьмерику ригелів зовсім немає, лише між південною й північною його гранями вище луток вікон закладено сволок, за який закріплено ланцюг з панікадилом. ^

Стрункий зруб стін центральної дільниці в інтер’єрі підіймається на 1-метрову висоту і тут плавно переходить в стрімкий перший залом. Залом, в свою чергу, м’яко переходить у восьмерик – широкий і помірно стрункий. Другий залом – менш стрімкий, ніж перший. Площини його граней посередині злегка вигинаються догори і надають йому банястого вигляду. Завершує дільницю ліхтар, перекритий плоским. плафоном. Знизу ліхтар здається глибоким. В інтер’єрі заломи, восьмерики і ліхтар виглядають стрункішими, ніж зовні. Дільниця ж в цілому виглядає набагато вищою за свою (20 м) висоту. Особливо стрункий верх. Майстер на високому технічному рівні з сміливим розмахом і чіткістю оформив простір верху.

Будівля в цілому, і особливо центральна дільниця, споруджена за основними традиційними приписами народної архітектури. В той же час сувора симетрія плану, двосхилі дахи рукавів з фронтонами зовні і жолобове перекриття рукавів всередині, арочна форма просвітів від рукавів до центра свідчать, що майстер не тільки придивлявся до будов, зведених в стилі класицизму, але ряд елементів цього напрямку, ув’язавши органічно з традиційними, залучив до своєї будівлі.

Вихідний розмір в побудові плану – сторона квадрата центральної дільниці (в натурі квадрат дещо деформований). Довжина чотирикутника бабинця (теж деформованого) дорівнює 1/2 діагоналі квадрата плану центра, а ширина бабинця – 3/4 сторони плану центра. Вівтар має ширину й довжину таку ж, як і бабинець. У південного і північного рукавів довжина і ширина дорівнюють довжині бабинця.

Деформації, які спостерігаємо в плані будівлі, свідчать про недостатню уважність майстра і про те, що план розбивався без поперед[270]нього визначення головної поздовжньої та поперечної осі будівлі – майстер розбивав спочатку одну дільницю, за нею другу, потім третю і, нарешті, четверту.

Висота зрубів стін усіх рукавів дорівнює діагоналі чотирикутника що становить південну половину плану бабинця, а внутрішня висота зрубу стін разом з жолобовим склепінням – діагоналі чотирикутника що становить половину квадрата плану центра. Висота просвіту з бабинця до центра дорівнює стороні плану центра. Висота першого залому і зрубу стін разом дорівнює подвоєній довжині плану центра.

Висота восьмерика й першого залому разом дорівнює ширині плану бабинця. Висота другого залому дорівнює висоті першого довжина и ширина ліхтаря – ‘/з довжини восьмерика, а висота його – повній довжині, висота ліхтаря й другого залому разом – довжині плану бабинця.

[271]Висота верху центральної дільниці дорівнює діагоналі плану центра. Внутрішня висота центральної дільниці більша за довжину плану будівлі і дорівнює довжині плану будови плюс ширина плану бабинця, або потроєній ширині плану дільниці.

Ширина просвіту західних дверей становить 1/5 ширини плану бабинця, а висота – 1/2 довжини того ж бабинця.

Просвіти вікон нижнього ряду рукавів починаються на висоті 1/2 довжини плану бабинця, а верх просвіту цих вікон лежить на віддаленні від підлоги, що дорівнює 1/2 довжини плану центра. На цій же висоті закладено лутки вікон верхнього ряду на торцевих гранях рукавів. Просвіти вікон в зрубі стін центральної дільниці починаються на висоті, що дорівнює подвійній ширині плану південного рукава, а верх їх лежить на висоті, що дорівнює діагоналі плану центра. Просвіт вікна у восьмерику починається над верхнім вінцем зрубу стін на висоті 1/2 довжини зрубу стін (вгорі). На такій же висоті над верхнім вінцем восьмерика закладено вікна в ліхтарі. Верх вікна восьмерика лежить на віддалі від підлоги, що дорівнює довжині плану будівлі. Крок просвіту між вікнами ліхтаря й восьмерика дорівнює довжині плану бабинця.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 267 – 271]