[1990 р.] Паспортна інформація

Городище літописного міста Колодяжин

Пам’ятка археології

ХІІ-ХІІІ ст.

Розміщення:

Житомирська обл., Дзержинський р-н, с. Колодяжне, на правому березі р. Случ.

Загальний опис:

Залишки городищ розташовані на крутому високому правому березі р. Случ, на околиці с. Колодяжне в північно-східній його частині й мають форму овалу розміром 120 х150 м. З південно-східної сторони воно укріплене двома ровами і валами. Глибина зовнішнього рову під час розкопок дорівнювала 7 м.

У 1948-1950 pp. була розкрита значна площа дитинця. Виявлено 17 жител-клітей, розташованих вздовж південного краю дитинця та 18 напівземлянок в його північній частині. Житла дерев’яні, розміром 3,5-3,6×3,2 м, напівземлянки – 3,5 х3 м з глинобитними печами.

У 1951-1953 pp. роботи проводились в північній та західній частині дитинця та в центрі.

Культурний шар городища – лес з вкраплинами сірого супіщаного грунту, фрагментами кераміки, печини, обгорілого дерева, деревного вугілля.

Розкопками було виявлено картину запеклої битви жителів з татаро-монголами. Були відкриті залишки дерев’яних обгорілих зрубів-жител, ремісничих майстерень, під завалами яких майже неушкодженими залишилось багато речей. Всього знайдено біля 4500 різних предметів. Виявлено обгоріле зерно злакових культур, знаряддя праці: залізні сокири, лопати, лемеші, коси, серпи, молотки та зброя.

Виявлені залишки ремісничих майстерень по обробці дерева, заліза, золота, срібла, кістки, шкіри тощо.

Знайдені пряслиця та хрестики з пірофілітового сланцю, які вироблялись древлянськими каменерізними майстернями поблизу Овруча.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Давньоруське літописне місто Колодяжин виникло в найбільш заселеній частині слов’янських земель як стратегічний, оборонний пункт для захисту західних кордонів Київської Русі.

Дослідження городища показали високий рівень розвитку техніки, ремесла, хліборобства та культури населення.

Перше свідчення про місто Колодяжин відноситься до 1241 року. В Іпатіївському літописі говориться: “приде к граду Колодяжьну и постави пороки 12 не може розбити стены…”

У 1241 році, після взяття Києва, татарська орда пішла на захід. По дорозі вони знищили багато давньоруських укріплених пунктів. Місто-фортеця Колодяжин героїчно зустріла ворога. 12 стінобитних машин татар не змогли зруйнувати її стіни. Тільки завдяки обману ворогу вдалося вдертися на територію фортеці. Вони пограбували майно, спалили та зруйнували фортецю, а населення знищили.

Вивчення давньоруського міста Колодяжин проводилось на протязі п’яти [шести ?] сезонів (1948, 1949, 1950, 1951, 1952 та 1953 pp.) Волинською експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом В.К. Гончарова за участю Житомирського краєзнавчого музею.

Знахідки зберігаються в фондах Інституту археології АН УРСР.

Облікова інформація:

Взято на охорону згідно постанови Ради МіністрівУкраїнської РСР № 711 від 21.07.1965 р.

Охоронний № : 23

Основна бібліографія, архівні дані:

Летопись по Ипатиевскому списку.- СПб., 1871.- С. 523.

Археологічні пам’ятки УРСР.- К., 1962.- Т.12.- С. 57-130.

Звіт В.К. Гончарова про розкопки давньоруського городища літописного міста Колодяжин // Архів Інституту археології АН УРСР.