Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Паспортна інформація

Городище літописного міста Ярополч

Пам’ятка археології

Х-ХІІІ ст.

Розміщення:

Житомирська обл., Андрушівський р-н, с. Яроповичі, в 2 км на південь від центру села, в верхів’ях р. Ірпінь.

Загальний опис:

Городище розташоване на високому мисі, утвореному злиттям двох великих ярів. По одному з них протікає струмок, який впадає в р. Ірпінь.

Городище має вигляд високого округлого насипу, висота якого – 57 м, периметр основи – 510 м, периметр плато – 370 м. Від плато воно відокремлено ровом та валом, який зберігся висотою до 1,5 м. Вал побудовано виключно з землі, без будь-яких дерев’яних конструкцій. Краї городища злегка підвищені. Схили мису, на якому розташоване городище, підправлені (зрізані) для більшої крутизни й неприступності.

Товщина культурного шару досягає 0,2-0,4 м й характеризується керамікою Х-ХІІІ ст.

На плато з напільного боку поблизу городища прослідковується аналогічна кераміка Х-ХІІІ ст. та більш рання – VIII-ІХ ст.

На дитинці городища не виявлено жодного доказу, щоб віднести його до більш раннього періоду, ніж Х ст.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Городище, як укріплений пункт земель данної території, виникло ще в ранню пору створення Київської Русі.

Воно згадується в літопису під 1160 роком вже як “град Ярополч”.

За народними переказами Замчище, як називають городище місцеві жителі, побудував князь Ярополк. Звідси й походить назва села Яроповичі.

Городище досліджувалось у 1948 р. експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом старшого наукового співробітника В.К. Гончарова.

Матеріали зберігаються у фондах Інституту археології АН УРСР.

Облікова інформація:

Взято на охорону згідно постанови Ради МіністрівУкраїнської РСР № 711 від 21.07.1965 р.

Охоронний № : 26

Основна бібліографія, архівні дані:

Сборник русских летописей.- Т.25.- М.-Л.,1949.- С.67.

Краткие сообщения Института Истории Материальной культуры.- XLVIII.- 1952.- С.108-115.