1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Воскресенська церква, збудована в 1796 р.

В плані будівля хрещата, рукави плану мають відміни: орієнтовані на південь і північ,- вужчі, звернуті на схід і захід,- ширші. Центр плану – близький до квадрата чотирикутник. Зруби стін рукавів вужчі за центральний, і тому центральний зруб виступає назовні кутами між зрубами рукавів. Всі рукави в плані – чотиригранники, їх зруби стін однієї висоти. До бабинця примикає прибудована в 1842 р. впритул дзвіниця. З півдня і півночі внизу дзвіниця утворює два портики з колонами, а з заходу прибудовано ґанок, теж з колонками. Такі ж ґаночки бачимо і при бокових рукавах. Чотиригранна призма зрубу стін центральної дільниці, як і зрубів стін рукавів, спокійних пропорцій. Зруб стін центра вищий за зруби рукавів. Перекрито рукави зовні двосхилими дахами. Центральний зруб стін коротким першим заломом переходить у широкий невисокий восьмерик. Другий залом – також невисокий, але дах його має хвилястий контур. Завершує центральну дільницю глухий ліхтар спокійних пропорцій з грушоподібною главкою. Такою ж простотою і ясністю форм і композиції визначається і інтер’єр церкви, але конструктивна побудова зрубів інтер’єра витримана в традиційних пропорціях. Тому верх центральної дільниці в інтер’єрі ілюзорно виглядає високим, легким і динамічним у формах, хоч фактично внутрішня висота центральної дільниці не досягає і 15 при довжині плану будівлі 18 м.

Зруб стін центральної дільниці в інтер’єрі – стриманих пропорцій (його дійсна висота трохи більша за ширину плану). Грані зрубу стін вгорі в кутах пов’язані різьбленими ригелями. Пазухи в кутах за ригелями зашито похилими дощатими клинами.

Перший залом в інтер’єрі виглядає не низьким, як зовні, а струнким і динамічним. Його грані не дають ідеально рівної площини. Поверхня граней вібрує, виглядав хвилястою. Грані, звернуті по сторонах світу, звужуються догори настільки різко, що сусідні вузькі грані вгорі не вужчають, а навпаки, трохи розширюються. Заломлено грані першого залому під кутами 54-50° (східну і західну) та 52-50° (південну і північну) з розрахунку, щоб довжина восьмерика дорівнювала 1/2 ширини плану дільниці, а ширина восьмерика – довжині його. Зруб залому чітко, але легко переливається у восьмерик.

Всередині будівлі восьмерик виглядає легким і струнким, не таким вагомим і інертним за пропорціями, яким він здається зовні. Чотири помережані делікатним різьбленням ригелі чітко відмежовують восьмерик від другого залому. Таким чином, майстер ригеля восьмерика ділить простір верху на дві частини: перший залом і восьмерик; другий залом. Грані другого залому ще більш, ніж грані першого, рухливі, динамічні. Кути нахилу їх близькі до кутів першого залому (56-51°), проте виглядає він високим, вищим, ніж у дійсності. Другий залом завершує дільницю. Зверху його перекриває маленький плоский плафон. Ліхтаря в інтер’єрі церква не має.

З вівтарем центр сполучається невисоким (3,5 м), але широким просвітом. Заплечиків центральний зруб стін на межі з вівтарем не має. Вівтар виглядає кубічним; перекриває його плоска стеля. Такі ж кубічні, перекриті плоскими стелями, об’єми південного і північного рукавів. Просвіти до них з центра мають вигляд високого прямокутника, завершеного заокругленням. На межі з рукавами центральний зруб має коротенькі заплечики. Первісний вигляд бабинця був, певно, подібний до вигляду вівтаря, але внаслідок ремонтів приміщення бабинця переділено помостом на два поверхи: внизу – бабинець, вгорі – приділ, перекритий дерев’яним коробом. Широка верхня частина просвіту з центра до бабинця зараз зашита і в цю зашивку вставлено вікно (на креслениках поміст придіду і зашивка просвіту в верхній частині просвіту бабинця не показані). Зруб стін бабинця зберіг в кутках ригелі. Нижня частина проходу з бабинця до центра значно вужча від верхньої: тут заплечики зрубу центральної дільниці ширші. Вони підкреслюють певну ізольованість бабинця від центральної дільниці.

Вихідний розмір в побудові плану – довжина плану центральної дільниці; ширина чотирикутника центральної дільниці дорівнює довжині її плюс товщина двох брусів зрубу. Вівтар – квадрат, сторона його дорівнює половині діагоналі плану центра [план в натурі розбито недбало. Особливо деформований план центра, тому діагоналі його нерівні: одна довша, друга коротша]. Бабинець – чотирикутник, ширина його дорівнює ширині вівтаря, а довжина – апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині бабинця [довжина плану бабинця: довжина плану вівтаря = довжина плану вівтаря: довжина плану центра]. У північного рукава ширина дорівнює ширині вівтаря, а довжина – 1/2 діагоналі чотирикутника, що становить північну половину плану центра. У південного рукава довжина така ж, як і у північного, а ширині північного рукава у південного дорівнює повна ширина.

Висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює діагоналі чотирикутника, що становить південну половину плану центра, або довжині плану бабинця і половині центра, разом взятих.

Висота першого залому і зрубу стін разом дорівнює сумі довжини плану центра і 1/2 вівтаря.

Довжина восьмерика становить 1/2 ширини плану центра, а ширина восьмерика – 1/3 ширини плану центра і північного рукава, взятих разом; висота восьмерика – 1/2 повної довжини його; висота восьмерика і першого залому разом – 1/2 повної довжини плану центра.

Довжина і ширина плафона другого залому дорівнюють 1/4 ширини основи восьмерика. Висота верху дорівнює 1/2 діагоналі (довшої) плану центра. Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює подвійній діагоналі плану вівтаря, або відстані між південно-східним кутом плану вівтаря і північно-західним кутом центра. У бабинця висота зрубу стін дорівнює півсумі довжини плану бабинця і центра, а загальна внутрішня висота – повній довжині плану центра. У вівтаря висота зрубу стін така ж, як і у бабинця; зруб стін вівтаря перекриває плоска стеля.

Освітлюють зруб стін центра четверо вікон, прорізаних по два в кожному кутку південної і північної граней. Від підлоги низ цих вікон (а також інших вікон усіх дільниць) лежить на висоті 1/2 діагоналі плану бабинця. Низ вікон восьмерика лежить над верхнім краєм зрубу стін центра, на висоті, що дорівнює 1/4 ширини зрубу стін центральної дільниці (вгорі).

Пам’ятка в 1842 р. ремонтувалася [Мартынович П., Горленко В. Церкви старинной постройки Полтавской епархии. «Полтавские епархиальные ведомости», 1888]. Псевдокласичний стиль не міг не відбитись в якійсь мірі на творчості народних майстрів-архітекторів. Відбився він також і на роботі майстра ярмолинецької церкви. Це виявилося в деяких архітектурних деталях, головним чином, зовнішнього вигляду церкви. Можливо, псевдокласика вплинула також на добір характерних прикмет будівлі: майстер дає перевагу спокійним урівноваженим пропорціям, простій, ясній композиції.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 302 – 304]