Палати І.С.Мазепи

Розмір зображення: 1785:861 піксел

Фото Галини Зубкової з травня 2017 р. з сайту

В селе Ивановском Рыльского района Курской области сохранились палаты Мазепы. В 1703 году, когда этот гетман находился в зените своей власти, грамотой Петра I ему были переданы во владение огромные земельные угодья на границе России и Украины, где были основаны селения Ивановское, Степановна и Мазеповка по имени, отчеству и фамилии гетмана. Палаты в Ивановском – это одноэтажное с подвалом и высокими фронтонами здание, по объемно-пространственному построению напоминающее лизогубовский дом в Чернигове, но с более простой пластической обработкой.

Этот малоизвестный и редкий памятник украинской гражданской архитектуры заслуживает дальнейшего тщательного изучения (Федоров С., «Марьино». Воронеж, 1965). [Цапенко М.П. Архитектура левобережной Украины 17 – 18 вв. – М. Стройиздат, 1967 г., с. 88].

Палац Мазепи в Курській області

Судячи з даних у відкритих джерелах, будівля часів господарювання українського гетьмана на цих землях – то не палац. І навіть не «палати», як їх називають на місцевий манер. Скоріш за все від колишнього маєтку початку XVIII століття тут зберіглася лише комора, а сам палац згорів ще в 1770-х роках.

Наявну будівлю виконано з червоної цегли. Головний фасад із шістьома вікнами і порталом входу розділено на чотири частини подвійними колонами, які на три чверті діаметра виступають з площини стін. Особливу увагу привертають вишукані форми віконної лиштви, що має виразні рельєфні фронтони. Наразі ж аби завадити подальшому руйнуванню конструкцій усі вікна закладено білою цеглою. Також не зберігся первісний, мабуть що, високий і фігурний дах – нинішній же приземкуватий геть не передає початкового образу споруди.

Гетьман придбав навколишні угіддя у грудні 1703 року. Й тут, в південно-західній частині Курського краю, заснував селища, що було названо за його іменем, по батькові і прізвищем: Івановським, Степановкою і Мазепівкою. В першому, найбільшому, господар звів власну резиденцію, звідки здійснювалося управління усіма новими володіннями. Не виключено, що Мазепа мав плани більшої північно-східної експансії. Вони цілком вписувалися б в логіку спроб державного діяча долучити до Гетьманщини Слобідську Україну. Й закуток поміж Слобожанщиною та Гетьманщиною на Курщині в такому контексті грав би ще вагомішу роль.

Після поразки під Полтавою і еміграції Мазепи в 1709 році місцеві садиби дісталися Меншикову, але той навряд ними переймався, й коли зрештою сам втрапив в опалу, місцеві села з майном і людьми перейшли у власність князя Барятинського, нащадку чернігівського княжого роду. Проте, з моменту, як Барятинські на початку XIX сторіччя збудували собі нову головну резиденцію, Мар’їно, мазепинські будівлі лише занепадали.

У минулому [20] столітті існувало кілька проекті відновлення “палат” Мазепи: 1949 і 1968 років. А під 2014 рік навіть з’явився план перетворити будівлю на музей курського костюму – що мало б остаточно затерти пам’ять про українця-засновника. Однак, не судилося, і споруда стоїть у зубожілому стані і по цей день.

Щодо архітектури будинку, по-перше, з невідомих причин його авторство приписується кам’яних справ майстрові Йосипу Старцеву, котрий будував київські собори Мазепи, але геть не схожі на цю садибу за духом. І, по-друге, на моє ого елементи декору скоріш притаманні наришкінському стилю, ніж українському.

Поза всім цим, палац Мазепи в Івановському є ознакою давньої української присутності в Курській області, і, безумовно, згодом тут має бути облаштовано меморіальний комплекс, присвячений нашому гетьманові. [Єгор Кравець (7 серпня 2004 р.) ]