Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.

Монастир Густинський

1968 р. По Україні

З Прилук понад долиною Удаю, серед кучугур піску, іде дорога в Густинь, у відомий монастир, заснований в першій половині XVII ст.; в ньому написано відомий Густинський літопис. Назву «Густинь» він дістав від густих дубових лісів. Первісні споруди монастиря були з дерева. В 1670 – 1690 рр. замість дерев’яних оборонних стін були збудовані кам’яні. Насамперед спорудили північну і західну дільниці оборонних мурів з надбрам-ними церквами Катерини та Миколая. Потім, у 1672 – 1676 рр., – Троїцький головний храм, а згодом східну та південну дільниці мурів з надбрамною церквою Петра і Павла і, нарешті, трапезну.

У своїй повісті «Музыкант» Т. Шевченко радив читачам відвідати «полуразрушенный монастырь Густыню».

«Могу вас уверить, – писав він, – что раскаиваться не будете. Это настоящее Сенклерское аббатство. Тут все есть: и канал глубокий и широкий, когда-то наполнявшийся водою из тихого Удая, и вал, и на валу высокая каменная зубчатая стена со внутренними ходами й бойницами, и бесконечные склепы или подземелья, и надгробные плиты, вросшие в землю, между огромными суховерхими дубами, быть может, самим ктитором насажденными».

Цим ктитором був гетьман Самойлович.

Огляд густинського ансамблю слід почати з оборонних укріплень з брамами і церквами. Головна брама з північного боку являє собою складний комплекс споруд, з проїздом у першому ярусі й церквою на другому. її оточувала галерея, хід на яку влаштований у невеличкій гранчастій башті. Друга брама розташована з заходу. Квадратний нижній ярус поділений на три частини з проїздом у середній; у бічних – по три приміщення із сходами в церкву на другому ярусі. Це був невеликий чотиристовповий однобанний храм, який нагадував Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерської лаври. На другому ярусі східної брами є хрещата п’ятиверха церква лаконічних форм, з важкуватим силуетом. Пропорціями вона близька до Прилуцького собору, але набагато менша.

Найбільшу увагу привертає блискучий утвір української архітектури XVII ст. – Троїцька церква. Центричність і пірамідальність композиції мас витримані з великою послідовністю. Вона дев’ятидільна, хрещата, з п’ятьма банями. Головні рамена хреста гранчасті, а східне і західне трохи довші, причому західне рамено в свою чергу довше від східного. Без цього в масах була б деяка сухість і одноманітність. Пірамідальність і злитність силуету підкреслюються не тільки тим, що приміщення в міжрукав’ях далеко нижчі від бань, але й тим, що в них другий ярус на рівні хорів не квадратний у плані, а гранчастий.

В Густинському соборі так само головним мотивом є контраст, зіставлення численних горизонтальних і вертикальних членувань. Вони утворюють живу гру площин, архітектурних мас і деталей, але іншими засобами, ніж це ми бачили в Миколаївській церкві в Путивлі. Горизонтальний ритм створюють вікна й ніші, розташовані в два яруси і об’єднані на лобових гранях чотирма колонками, немов рамою. Боротьба вертикалей і горизонталей вирішується в гармонійному злитті, при деякій перевазі масивів бань, завершених стрункими двохярусними барочними верхами.

Інтер’єр за простотою задуму і майстерним архітектурно-конструктивним вирішенням належить до шедеврів. Такі споруди виникають тільки тоді, коли художник оволодіває вершинами професійної майстерності, а мистецька думка суспільства досягає зеніту.

Зайдемо всередину і станьмо в центрі храму. З безлічі вікон падають снопи яскравого світла. Погляд спокійно стежить за повільним рухом мас вгору. Вертикальні грані споруди м’яко переходять за допомогою кривих ліній арок і парусів у бані з сферичним завершенням. Якщо в зімкнутих склепіннях, в перетинах площин і ліній у заломах відчувалися драматичне напруження, динаміка, то тут все пройняте нешвидким величавим рухом. Спокійно і гордо підносяться і панують над простором широкі, з напівсфе-ричним завершенням п’ять бань.

А тепер поглянемо на західну частину, на бабинець, звідки ми зайшли. Велику естетичну насолоду відчуваєш, розглядаючи інтер’єр бабинця, в трьох гранях якого врізані величезні широкі відкриті арки, розташовані в три яруси. Ярус за ярусом піднімаються вони одна над одною, немов акорди в симфонії. Цього ефекту майстер добивається виключно мистецькими засобами – ритмічним повторенням окремих елементів, добре знайденим масштабом розмірів бані як у цілому, так і в окремих деталях. Важко повірити, що цього емоційного впливу на глядача будівничий досягає в інтер’єрі споруди, ширина якої в плані дорівнює лише 6,5 метра. Отже, бані близькі до їх середніх розмірів в українських дерев’яних церквах.

На жаль, ні розписи, ні іконостас храму не збереглися. Розписи вкривали всі стіни, аж до зеніту бань, а величезний іконостас займав усю ширину храму з бічними раменами. Він був гідний подиву як неперевершений твір декоративного мистецтва.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 135 – 138.

Вкладені елементи

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 140.
Троїцький собор Густинського монастиря. 1672-1676 рр.
Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 141.
Інтер’єр Троїцького собору Густинського монастиря. 1672-1676 рр.

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 309

Модифіковано : 28.05.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.