2017 р. Звід пам’яток України

Валерій Бєлашов, Ірина Павленко

Пам’ятник Циганку В.О., 1972 (іст., мист.). Пл. Рудченка, на бульварі, посеред площі, чолом обернений до вул. Києво-Московської. Автор пам’ятника – ск. І.Горовий. Вис. погруддя – 1,0 м, постаменту – 2,1 м.

Циганок Василь Омелянович (1892, с. Студенок Глухівського повіту – 01.02.1918, там же) – голова Глухівського ревкому, командир червоногвардійських загонів.

Народився у селянській родині. У рідному селі закінчив парафіяльну школу. З 1913 служив у Балтійському флоті. У жовтні 1917 брав активну участь у взятті Зимового палацу. До Глухівського повіту надісланий Петроградською партійною організацією, разом з декількома більшовиками для боротьби з Українською Центральною Радою. У ніч з 31 грудня (13 січня) 1917 – на 1 (14) січня 1918 селянські загони під загальним керівництвом В.Циганка та Московський червоногвардійський загін особливого призначення, керований О.Знаменським розпочали боротьбу за м. Глухів. Після бою з вірними Центральній Раді підрозділами, зокрема «куренем смерті», о 7-й годині ранку більшовики на чолі селянських загонів захопили м. Глухів. 3 (16) січня 1918 уповноважені від містечок і сіл Глухівського повіту головою ревкому обрали В.Циганка. За рішенням другого повітового з’їзду Рад у січні 1918 його було призначено командиром червоногвардійських загонів.

Василь Циганок загинув від випадкового вибуху гранати, яку він встиг викинути у вікно, але осколками червоногвардійцю було нанесено багато поранень і через декілька днів він помер у військовому шпиталі. Похований у братській могилі учасників Громадянської війни у с. Студенок.

У 1972 відкрито пам’ятник: бюст із сірого граніту, встановлений на постаменті у вигляді гранітної брили, з якої виростає чотирьохгранний п’єдестал. На чоловому боці постаменту – напис.

Червоноармієць зображений без головного убору, в матросці і тільняшці, яку видно на грудях у вирізі коміру. В енергійному повороті голови, що порушує фронтальність композиції, у виразі обличчя ясно читається цілеспрямованість, готовність до боротьби.

Ізольованість від оточуючої забудови та розташовані навкруги дерева допомагають візуальному і емоційному сприйняттю пам’ятника.

[Ткаченко В. К. Глухів / В. К. Ткаченко. – Х, 1968. – С. 54 – 56; Белашов В. И. Глухов / В. И. Белашов, Н. С. Єроха // Золотое ожерелье Сумщины. – Х, 1987. – С. 79 – 81; Памятники истории и культуры Украинской ССР: каталог-справочник. – К, 1987. – С. 460; Белашов В. И. Глухов – забытая столица гетманской Украины / В. И. Белашов. – К., 1992. – С. 77 – 79; Державний історико-культурний заповідник у м. Глухові. Паспорт на нерухомі пам’ятки історії та культури від 02.04.1995 р. (інв. № 54).]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 397.