Земська лікарня (№ 5)

Віктор Вечерський

Комплекс земської лікарні, 1880-95 (архіт., іст). Вул. Інститутська, 5.

Комплекс павільйонного типу міститься у периферійній зоні історичного середмістя серед одноповерхової садибної забудови і входить до складу сучасної районної лікарні, добре озеленена територія якої поділяється на дві частини: західну – історичну та східну – сучасну, основні будівлі якої зведено у 1970-х рр.

До історичних споруд належать: чоловічий корпус (нині психіатричне відділення), жіночий корпус (нині станція швидкої медичної допомоги), інфекційне відділення (нині дерматологічне відділення). Ці корпуси розташовані меридіонально, по вісі північпівдень. Кожен з них має острівне розташування і пов’язаний з іншими системою проїздів та доріжок. Територія лікарні, загалом, не має чітких розпланувальних меж.

На початку 1870-х рр. Глухівське повітове земство планувало збудували лікарню в центрі міста, де йому належала земельна ділянка. Проте в 1874 ця ділянка з недобудованим мурованим корпусом лікарні була передана для влаштування Глухівського учительського інституту. Відомий промисловець і меценат М.Терещенко на прохання земства погодився профінансувати будівництво нової земської лікарні на іншій земельній ділянці, що також належала земству – на розі вулиць Квасніковської (згодом – К.Маркса, тепер – Інститутської) та Красної. На прохання М.Терещенка проект лікарні виконав у 1879 знаменитий київський міський архітектор В.Ніколаєв (1843-1911). Лікарня була запроектована за прогресивною на той час павільйонною системою і складалася з окремих дерев’яних корпусів на мурованих цоколях: чоловічого корпусу (збудовано в 1880), жіночого корпусу (збудовано протягом 1880-90), а також дерев’яного корпусу інфекційного відділення (збудовано в 1895) та мурованого флігеля для служителів.

Протягом 20 ст. корпуси зазнали незначних перебудов: цоколі обличковано керамічною плиткою (у 1985-88), дахи замість покрівельної сталі укрито шифером, дещо змінено внутрішнє розпланування, перероблено систему опалення, частково втрачено декор інтер’єрів, втрачено шпилі з флюгерами та деякі інші деталі. До інфекційного корпусу зроблено прибудову, яка проте, не порушила архітектурної цілісності комплексу.

Найбільшим є чоловічий корпус з розвиненим цокольним поверхом. Менш розвинений напівпідвальний поверх має жіночий корпус, менший за габаритами. У нижніх поверхах обох корпусів містилися допоміжні й технічні приміщення, а на других поверхах – палати хворих, операційні, кабінети лікарів.

Підмурки цегляні стрічкові. Перші (цокольні, напівпідвальні) поверхи муровані з цегли на вапняно-піщаному розчині. Стіни других поверхів складено з дерев’яного брусу й зовні ошальовано дошками. Фасади прикрашає лаконічний і вишуканий декор, основним мотивом якого є наскрізне різьблення наличників і карнизів. Перекриття плоскі по дерев’яних балках. Підлоги й сходи дощаті. Опалення первісно було пічним, нині – водяне. Дахи щипцеві, по дерев’яних кроквах, укриті шифером.

Чоловічий корпус (архіт.). Збудовано з деякими відхиленнями від проекту: не реалізовано світловий ліхтар, що проходив по гребеню даху по всій довжині корпусу.

Будівля прямокутна в плані, симетрична, з двома ризалітами на чоловому й тильному фасадах. Чоловий фасад звернений на схід. Ризаліти акцентовані трикутними фронтонами. Архітектурні форми витримані в стилістиці неоросійського напрямку історизму.

Декоративний ефект створюють вертикальна й горизонтальна шалівка на фасадах, наріжні дощаті пілястри. Застосовано різьблені наличники вікон, лобові дошки фронтонів, карнизні підзори, фризи. Розпланування обох поверхів коридорне, з двобічним розташуванням приміщень. Первісно в цокольному поверсі містилися аптека, лабораторія, відділення для божевільних з охороною, камери арештантів та підсобні приміщення. На другому поверсі були приймальня і палати.

Жіночий корпус (архіт.). Прямокутний у плані, симетричний, з ризалітами на чоловому східному та на тильному фасадах. Ризаліти, що фланкують фасади, акцентовані складної форми щипцями з надбудовами. Вісь східного фасаду підкреслює ганок. Вікна прямокутні, в ризалітах – спарені, облямовані різьбленими наличниками. Застосовано неоросійську стилістику в річищі історизму. Фасадний декор аналогічний чоловічому корпусу. Розпланування обох поверхів однакове – коридорне з однобічним розташуванням палат.

Інфекційне відділення (архіт.). Найбільш перебудоване. У сер. 20 ст. прибудовано західне рамено, внаслідок чого план будівлі перетворився з Г-подібного на П-подібний.

Добудова не є дисгармонійною, бо здійснена в архітектурних формах і масштабі, близьких до первісної частини. Будівля одноповерхова, дерев’яна, на цегляному підмурку, орієнтована на вул. Красну, проте поставлена з відступом від неї. Розпланування коридорне однобічне. Архітектурні форми фасадів аналогічні двом іншим корпусам.

Історичні корпуси Земської лікарні в Глухові мають надзвичайно високу історико-культурну цінність як меморіальні пам’ятки доброчинницької діяльності М.Терещенка та унікальний витвір знаменитого київського архітектора В.Ніколаєва.

[Державний архів Чернігівської області, ф. 127, оп. 14-б, спр. 110, арк. 1-18-а; Вечерський В. В. Глухів / B. В. Вечерський, В. І. Бєлашов. – К., 2003. – С. 103-104; Кальницький М., Факторович М. Терещенки / М. Кальницький, М. Факторович // Пам’ятки України. – 1993. – № 1 – 6. – С. 66 – 71.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 382 – 383.