Андрій Ментух

Андрій Ментух (1929, с. Карів, Львівщина) — український художник, чия доля та творчість тісно пов’язані з історією українців у Польщі.

У 15 років, рятуючись від радянських репресій, Ментух утік на Закерзоння. Після акції «Вісла» (1947) був переселений на Ольштинщину, звідки на велосипеді дістався до Ґданська. Там здобув мистецьку освіту: середню школу в Ґдині та Вищу школу мистецтв у Ґданську (1959), де згодом викладав до 1990 року, виховавши покоління польських художників.

З кінця 1940-х — активний діяч української громади в Польщі. Польські спецслужби переслідували його до 1984 року за «український націоналізм». Незважаючи на це, оформлював сцени Фестивалю української культури в Сопоті, творив портрети Шевченка, Франка, Лесі Українки, оформив 5 випусків «Українських календарів», безоплатно створивши понад 70 робіт, з них 41 — портрети гетьманів, поетів і діячів.

У 1989 році вперше виставився в Україні на бієнале «Імпреза» в Івано-Франківську, де став співголовою журі. Очолив також 2-ге та 3-тє бієнале (1991, 1993).

Організував і взяв участь у десятках виставок по всій Україні: Київ, Львів, Хмельницький, Одеса, Харків, Черкаси, Канів, Дніпро. Його виставку 2005 р. у Києві відвідав Президент України Віктор Ющенко.

Лауреат премії ім. Василя Стуса, почесний член Спілки художників України. Заснував стипендію свого імені — на місяць перебування в його майстерні в Ґданську для талановитих митців з України.

Більшість картин Андрія Ментуха — в Україні. Три найкращі передано до Національного музею в Києві. Сам художник казав: «До Польщі їх назад не повезу».