2017 р. Звід пам’яток України

Олег Сухобоков

Городище та поселення, розвинуте середньовіччя (археол ). Археологічний комплекс, що складається з городища та поселення розташований на правому березі р. Сейм, на лівому березі його стариці біля дороги з Червоної Слободи в с. Дич, за 0,5 км на північ від останнього, північно-східна частина якого називається Лухтівка.

Комплекс відкрито О.Сухобоковим у 1982, тоді ж шурфуванням встановлена його культурно-хронологічна належність та перспективність досліджень, що були проведені у 1983. У 2007 обстежено Є.Осадчим та О.Коротею.

Городище займає підвищену частину берегового плато, яке зі сходу круто обривається до стариці Сейму, а з заходу обмежене неглибокою балкою. Майданчик має форму заокругленого трикутника зі сторонами 70 – 65 х 40 м; Майданчик витягнутий у меридіональному напрямку. Висота майданчика над заплавою становить 26 м. Залишки оборонних споруд у вигляді валу та рову добре помітні по периметру городища, але найкраще збереглися на північній та західній ділянках, в той час як на південній стороні зруйновані земляними роботами. По дну рову на заході проходить дорога на с. Дич. Тут, з напільного боку, вал має висоту 2,5 – 3,0 м, в той час як з внутрішнього боку висота не перевищує 1,0 – 1,5 м. Майданчик задернований, заріс бур’яном та кущами, пошкоджений траншеєю та окопами. Культурний шар потужністю від 0,5 до 1,0 м, в східній частині матеріалів роменсько-давньоруського часу найменше.

Поселення розташоване на північний схід за 0,1 км від городища. Більша частина засіяна, тому встановити розміри селища не вдалося. Найближча до городища ділянка з півночі пошкоджена земляними роботами.

На городищі роботи були проведені на оборонних спорудах, що дозволило виявити три будівельних горизонти, перший з яких відноситься до роменського часу, а останній не виходить за межі 12 ст. Основою конструкції валу були городні, виявлені до рівня 2,6 м від рівня сучасної поверхні. У той же час, з роменським горизонтом пов’язані залишки стіни з обвуглених колод, що лежали горизонтально. Цьому ж періоду відповідає нижній шар городища, в якому виявлені виключно залишки ліпної роменської кераміки. Давньоруська кераміка 11 – 12 ст. представлена у верхніх шарах. Загальна площа досліджена на городищі – близько 200 м кв.

На поселенні розкопана ділянка 100 х 50 м за 0,1 км на північ від городища, звідки брався грунт для будівництва шляху. У деяких місцях культурний шар був знятий на глибину 0,6 м; у відслоненнях помітні залишки житлових та господарських будівель. Площа розкопу становить 1200 м кв. У перевідкладених шарах знайдено ліпну роменську та гончарну давньоруську, причому перша переважає. Було розкопано 4 житла напівземлянкового типу повністю та одне частково, а також 8 ям господарського призначення, що складали єдиний комплекс з жилами. Два житла виявилися повністю зруйнованими: від них збереглися тільки черені печей.

Усі житла відносяться до споруд каркасно-стовпової конструкції, прямокутні в плані зі сторонами від 4 до 6 м. У них розчищені пічки, що вирізані в материкових останцях, або змонтовані з глини на дерев’яному каркасі купольної конструкції. Останні в заповненні містили гончарну кераміку 12 ст., у той час як в перших виявлено ранньогончарну 10 – 11 ст. та ліпну роменську. Аналогічні знахідки траплялися в ямах.

Серед індивідуальних знахідок слід відмітити ножі, цвяхи з широкою шляпкою, шила та ін. На городищі був знайдений скарб з двох скроневих кілець радимицького типу та п’ять дирхемів, що чеканені при халіфах Муктадирі та Муктадиді у різні роки правління. При цьому старша монета датується 899, молодша – 932 рр. Три з них чеканені на монетному дворі у Шаші емірами Ізмаїлом І ібн Ахматом та Наср-ом ІІ ібн Ахмадом. До особових знахідок відноситься фрагмент знайденого на городищі бронзового, плаского в розрізі, браслета, що орнаментований крапковим візерунком. На селищі, крім крученого з прута бронзового браслета, знайдені рибальський гачок та кістяне руків’я ножа прикрашене різьбою.

Звертає на себе увагу деяка хронологічна відмінність городища та поселення, що пояснюється різною інтенсивністю їх використання. Ймовірно, городище спочатку було заселене у роменський час, під його захистом освоювалися і околиці. У 12 ст. городище залишилося незаселеним, життя продовжувалося на поселенні.

На момент обстеження у 2007 городище задерноване, встановлено межі поселення: 0,8 х 0,3 км. Матеріали зберігаються у фондах Путивльського краєзнавчого музею.

[Сухобоков О. В. Археологические исследования Путивльского Посеймья (раннеславянские и древнерусские памятники) / О. В. Сухобоков // Древнерусский город Путивль. Тезисы докладов областной научной конференции посвящённой 1000-летию г. Путивля. – Путивль, 1988. – С. 9 – 11; Сухобоков О. В. Древнерусский Путивль и его округа (по материалам археологических исследований) / О.В. Сухобоков. – Путивль, 1990. – С. 85 – 94; Приймак В. В. Звіт про археологічні розвідки для «Зводу пам’яток історії та культури України» на території Сумської обл. у 2007 р. / В. В. Приймак, Є. М. Осадчий, О. В. Коротя // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 2007/229.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 294 – 295.