Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Маршрут до замку в Долині

Дата: 14.06.2007

Коли приїхати у Долину Теребовлянського району Тернопільщини і наперед не знати, що там має бути замок, його можна просто не побачити. Від великої фортеці на утвореному річкою Серетом півострові залишилися частина мурів, вежа і глибокі недосліджені підземелля….

Але наземні споруди важко помітити, бо вони заросли кущами, деревами та густими травами. Найкраще збережену округлу вежу замку з шістьма вікнами колись засипали зсередини. Її льохи використовували як холодильник: туди взимку носили вирубаний на Сереті лід і він морозив продукти протягом усього літа. Цю вежу місцеві жителі називали польською порохівницею.

Тепер мури Янівського замку, а саме так Долину називали в середньовіччі, слугують огорожею храму. Завдяки сусідству старовинних стін товщиною до трьох метрів мощений східцями шлях на пагорб набуває особливого шарму. Навесні та влітку підніжжя замкових мурів пістрявіє від висаджених на церковних клумбах квітів.

Янівський замок на початку XVII ст. на місці старих дерев’яних укріплень заснував подільський воєвода Ян Гольський. Фортецю зводили з гарного коричневого пісковику на вапняному розчині, що досі тримає стіни міцними навіть у льохах. Твердиня мала чотири вежі на рогах і замкову каплицю, що її в 1611-1634 рр. заклали з ініціативи дружини воєводи Софії. Освячення провели в 1661 р.

Пам’ятка постраждала у козацьких війнах, але остаточного удару їй завдали турки. Після того, як османи у 1675 р. здобули Янів, замок у цілому більше не відновлювали, відбудували капличку, яку перетворили у костьол Святої Трійці. Для розширення храму використали і частину стін фортеці, але залишили в’їзну браму. Тепер вона слугує входом на внутрішній дворик святині.

Нерозвіданими залишаються і підземелля твердині, що, за переказами, тягнулися до Теребовлянського замку приблизно на 12 км. Місцеві жителі і досі розповідають про випадки відкриття цих тунелів під час будівництва своїх домів, копання підвалів. Одне із підземель, кажуть, тягнеться до річки і навіть проходить під її дном.

– Коли у моєї сестри Ольги Гулик будували підвал, то натрапили на глибокі ходи, – розповідає жителька Долини Галина Вітвіцька. – Наш батько і сестрин чоловік Петро спускалися туди, підв’язавшись шнурками. Але далеко не могли пройти, бо гасла свічка.

У старовинних ходах чоловіки бачили тримачі для смолоскипів і навіть місця для сидіння під стінами, каже вона. Потім вхід до льохів, за словами пані Вітвицької, замурували, але стіни все одно були постійно вогкими.

У XVIII ст. територію колишнього замку, окрім храму, використовували ще й під селітровий завод, але він недовго діяв, фортеця з часом остаточно занепала.

Відстань із Тернополя у Долину, або Янів, становить приблизно 40 км. Добиратися до цього села можна рейсовими автобусами, що курсують з “великого” автовокзалу і приміської автостанції обласного центру. Дорога займе трохи більше години. У Долині автобуси зупиняються просто біля залишків замку, і вже приблизно о 12.00 можна їхати до Тернополя маршрутом “Ласківці-Тернопіль”.

Відвідувати замок у Долині найкраще людям, які прагнуть спокою і захоплюються старовинними пам’ятками. У селі взагалі все віє старовиною: замок, церкви, фігури зі стертими до невпізнання написами. А ще Долина – чудове місце для відпочинку гуртом, адже крім фортеці, неподалік є ліс.

Володимир Мороз

Джерело: RIA