15. Входини

(З гурту)

У заможнїх заможніші і входини, а у бідних – по бідному їх справляють. Хоч словом хто добрим обізветь ся у той день, коли вперше увійде сїмя яка в нову оселю, то і то вже одмітно буде, що таки входини потрібно справити. Цей день свято. У свято кажуть, як у хату входять: „будьте здорові з святом”. Так і в цей день будуть казати, хто-б не ввійшов (часом і другого, і третього дня або й дальше) скаже: „будьте здорові з уходинами!” Ніхто ніколи не буде уходити в нове житище своє на якій иншій кватирі, а тіко на підповнї, коли місяць виповнюєть ся, бо то вже так замічають усі”, що яка кватиря, таке і життя буде: на молодиці – походитиметь ся і старий, не то молодий. На другій кватирі, саме на підповнї – це вся добром наповнюєть ся, на ущербі, звісно, ущербить ся і на всячину. Як із старої хати переходять у нову, то котресь з сїмї – найшвидче син старший або хто найлюбіший з сім’ї – внесе икону в самий перед з покутя і поставить на новому покуті. Хазяйка, або старша дочка, або хто з сусід покладе хліб і сіль на стіл і з столом хто двоє, або й скіко схоче, унесуть той стіл у нову хату і поставлять на місці на покуті. Хто є з старших у хаті, то скіко-б не було сїмї, усяке щось уноситиме у нову оселю з старої. Уносять і не сподівані дарунки в хату. Те дітям, те батькам, а то всьому родові. Матері материнщину, батьки батьківщину просять глядіти і передавати своїм нащадкам. Це так за вчасу вже все зроблено буде або і саме тоді, як почнуть сходитись кликані кучане тощо. Печево і варево рідко коли вносять ся з старої печі, а все готується у нові, після того, як уже йкона і стіл поставлено буде в нові хаті. Само діло тоді само все каже, що за чим треба робити. Не счують ся, коли й за стіл будуть усі припрошені сісти. За столом звичайні і примівки, і бажання господареві, й господині і всій родині, щоб і здоровля, і щастя, і добра Бог не вмалив, а прибільшив. Примічають, як весело, без оказїй сей день пройде, то і все життя таке буде. Є замітки всякі на цей час: сни в цей час повік не забувають ся, не забуваєть ся, що ким було сказано і що трапило ся кому. Все це чи так, чи инак, а буде перетолковано і повернуто, куди вернеть ся само воно. Найбільш нещасних випадків боять ся, щоб на весь вік не завдались такі випадки.