Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації.

Буенос-Айрес

Після набуття Україною незалежності (сучасний етап)

5 грудня 1991 р. Аргентина першою серед країн Латинської Америки визнала незалежність України і знову ж першою в регіоні 6 січня 1992 р. встановила з нею дипломатичні взаємини. На вул. Лафінур (Lafinur), 3057. у 1993 р. відкрилося українське посольство в Буенос-Айресі. Відкривав українське Посольство у якості Тимчасово повіреного у справах Олександр Миколайович Никоненко, який перебував на посаді до липня 1994 р. У листопаді 1993 р. першим Надзвичайним і Повноважним Послом Незалежної України в Аргентині було призначено Пащука Віктора Вікторовича, який прибув до Буенос-Айреса 21 січня 1994 р., а 9 лютого 1994 р. вручив вірчі грамоти тодішньому Президенту Аргентини Карлосу Саулю Менему. Пізніше, у 2001 р. Посольство переїхало у район Бельграно, за адресою вул. Конде (Conde), 1763. У січні 2001 р. В. В. Пащука змінив на посаді Майданник Олександр Іванович. У лютому 2004 р. головою дипломатичного представництва України в Аргентині знову став О. Никоненко, але цього разу у якості Надзвичайного і Повноважного Посла. 23 квітня 2008 р. Указом Президента України Надзвичайним і Повноважним Послом України в Аргентинській Республіці було призначено Олександра Тараненка.

У січні 2001 р. В. В. Пащука змінив на посаді Майданник Олександр Іванович. У лютому 2004 р. головою дипломатичного представництва України в Аргентині знову став О. Никоненко, але цього разу у якості Надзвичайного і Повноважного Посла. 23 квітня 2008 р. Указом Президента України Надзвичайним і Повноважним Послом України в Аргентинській Республіці було призначено Олександра Тараненка. З 11 січня 2016 р. і на поточний момент українське посольство розміщується на вул. Оллерос (Olleros), 2169.

Буенос-Айрес ще більше зблизився з Україною, коли 1993 р. аргентинська столиця та Київ стали містами-побратимами. Наразі успішно проходять Дні України на щорічній Міжнародній книжковій виставці в Буенос-Айресі.

Проголошення незалежності України мало вплинуло на реалії життя української діаспори в Аргентині. Зайнятій своїми проблемами Україні аж ніяк не до своїх діаспор, зокрема на віддаленому Південноамериканському континенті. Проте українська громада в Буенос-Айрес набраних темпів не здає, намагаючись дбати на користь своєї першої батьківщини та пам’ятати про свою власну історію. І це стосується як окремих творчих особистостей, так і громадських організації в країні.

Наразі українці старих хвиль еміграції в Аргентині займаються переважно дрібним та середнім бізнесом в сфері послуг.

Проте серед сучасних аргентинських українців і світової слави особистості, як наприклад нейрохірург – Петро Лилик, якого можна побачити на українських акціях, або вже згадуваний нами Чанго Спасюк (нащадок українців з Місьйонес) – музикант, лауреат престижної премії. У 1999 р. на честь 100-річчя української еміграції він награв виключно український альбом Polcas de mi tierra (Польки моєї землі) , що мав велику популярність в Аргентині, розповів, яке місце в його творчості посідає українська музика. Концерти Чанго Спасюка відбувалися також і на головній театральній арені Південної Америки в театрі «Колон». А на кафедрі економіки Аргентинського Католицького університету наразі працював проф. Михайло Василик. Він є дослідником української діаспори в Аргентині і автором книги «Українці Аргентини: історія та сучасність» (укр. мовою).

А на кафедрі економіки Аргентинського Католицького університету працював проф. Михайло Василик. Він є дослідником української діаспори в Аргентині і автором книги «Українці Аргентини: історія та сучасність» (укр. мовою).

2000 р. кафедральний собор Покрови греко-католиків відвідав світлої пам’яті Любомир Гузар у рамках свого візиту в Аргентину.

6 березня 2011 р. пройшли урочисті святкування з нагоди 50-річчя освячення наріжного каменя, була відслужена Архієрейська Божественна Літургія, відбулася конференція з цього приводу. З 2016 р. єпископом для українців Аргентини служить Данило Козелінський. В березні 2017 р. з візитом в Буенос-Айресі перебував голова греко-католицької церкви владика Святослав. Він взяв участь в святкуванні річниці народження Тараса Шевченка, відвідав українські організації міста.

Продовжує свою діяльність і Українська Центральна Репрезентація в Аргентині Українська (УЦР, – Consejo Superior de la Representacion Central Ucrania) – громадська надбудова котра координує діяльність українсько-національно наставлених товариств. Нажаль наразі одна з двох найпотужніших аргентинських українських організацій – УКТ «Просвіта» відсутня на засіданнях цієї громадської надбудови. Садиба УЦР ротативно працює одну каденцію в будинку «Просвіти», а в наступну в домівці «Відродження».

Нині «Відродження» — один з основних колективних членів Української Центральної Репрезентації в Аргентині. Головою є Віктор Будзінський. Це товариство центральне відділення в м. Буенос-Айрес та три філії в провінції Буенос-Айрес у містах Беріссо, Авельянеда, Мунро. При товаристві діє центр відпочинку «Калина», балет «Дунай».

Українські громадські організації Аргентини, зокрема в Буенос-Айресі спрямовують великі зусилля на протидію швидким процесам асиміляції, які розвиваються в українців в Аргентині. Зокрема, значна частина другого покоління українських емігрантів ще вважає себе українцями, натомість нащадки українських колоністів в третьому поколінні, наприклад в Місьйонес вважають себе аргентинцями українського походження. Головною проблемою є, звичайно, збереження української мови. Зважаючи на це, великий натиск робиться на мовні курси для української громади та зустрічі із спілкуванням українською. Продовжуючи традиції «Рідної школи» УКТ «Просвіта» одночасно проводять кілька курсів української мови: для дорослих людей та дітей різного віку. Важливе значення має плекання власної культури. В цьому ключі просвітяни ставлять на підтримку традицій свого фольклорно-танцювального колективу – відомого з 1961 р. т.зв. Український балет. Наразі це низка фольклорно-танцювальних колективів, які розвиваються під крилом «Просвіти»: кілька гуртків та професійний, дитячий танцювальні ансамблі та ансамбль для старших людей.

«Просвітянами» організовано також низку тематичних вистав та інформаційних матеріалів відносно української історії для широких верств аргентинського суспільства. В аргентинських школах з місцевостей де багато українців передбачено вивчення курсу української історії. Проте іспаномовних матеріалів для цього відверто бракує. Подібні завдання виконують і філії «Просвіти», зокрема філія «Просвіти» в передмісті Буенос-Айреса Алявенеда – продовжувачка традицій одної з перших та найактивніших – філії №2 в Док-Суді. Уся ця діяльність фінансується українськими емігрантами. Аргентина – країна емігрантів не визнає національних меншин і не виділяє їм фінансової допомоги. Але, «Просвіта» наразі завдяки старанням просвітян визнана аргентинським урядом точкою культури, що дозолить отримати фінансову допомогу на впорядкування бібліотеки та документального центру.

З новітнім етапом існування української громади пов’язано місця проведення численних українських заходів. Театр «Сервантеса» (Teatro Nacional Cervantes), вул. Лібертад (Libertad), 815, який став місцем святкування 100 років української діаспори в Аргентині відбулося під егідою Української Центральної Репрезентації в Аргентині в 30.08.1997 р. В кафедральному соборі Буенос-Айреса на Плаза де Майо та оглянемо встановлену тут у 2008 р. меморіальну дошку в пам’ять про Голодомор українців 1932-33 рр. 2008 р. в центрі Буенос-Айресу пройшли масштабні заходи щодо пам’яті Голодомору 1932-33 рр.: півтора тисячна колона пройшла вулицями центру міста. Хода була координована Спілкою Української Молоді (СУМ) та Українською юнацькою організацією «ПЛАСТ», танцювальними колективами та цілою громадою. Усі учасники ходи мали символи «Незгасимої свічки». Українська діаспора не байдужа до того що відбувається в Україні. В 2013 р. сотня протестувальників вийшла під українське консульство в Буенос-Айресі (тоді на вул. Конде), щоб протестувати проти сумно відомих мовних законів, яким проросійський запроданець Янукович та його партія Регіонів намагалися просунути в Україну другу державну мову – російську. В 2014 р. в Буенос-Айресі також відбувся протест проти агресії Росії по відношенню до України і проти співпраці президента Аргентини Кристіни Фернандес з міжнародним терористом Путіним. Сучасна зала «Белграно» за адресою Virrey Loreto 234б є місцем, де в новітній період історії української громади відбуваються українські урочистості. Зокрема тут в 2011 р. відбулося святкування 50-тої річниці танцювально-фольклорного колективу «Просвіти» (через декілька днів ансамбль відвідає Львів, де відсвяткував в львівській опері 125 річницю міграції українців до Аргентини). А в 2014 р. в залі «Белграно» відмітила своє 90-річчя «Просвіта». Національна бібліотека ім. Мар’яно Морено, вул. Agero 2502. стала місцем, де усі українські фонди були зібрані під єдиною назвою Української бібліотеки. Акт відкриття цієї бібліотеки 17 вересня 2017 р. мав символічний характер. Найбільш наочним зовнішнім проявом української громади в Буенос-Айресі є щорічний фестиваль української культури в Парку 3 лютого (в якому розміщується Пам’ятник Тарасу Шевченку), який супроводжується презентаціями українських організацій та виступами художніх колективів.

Окрім відзначення власних річниць, проведення фестивалю, українці в Буенос-Айрес відмічають усі поточні українські державні свята, повністю синхронізувавши свій календар пам’яті з Батьківщиною. Найважливішим святом в календарі аргентинських українців звичайно ж є День Незалежності України. Адже скільки поколінь українців наближали цей день. Перед 1991 р. українці Аргентини урочисто відмічали 22 січня як День Державності. В цей день українські делегації покладали квіти під пам’ятник борцю за свободу Аргентини – генералу Х. Сан-Мартину. Після набуття Україною незалежності квіти до пам’ятника Сан-Мартину покладають на це свято.

Набуття Україною Незалежності призвело до нової хвилі еміграції українців до Аргентини. Після появи можливості виїжджати аз кордон та суттєвих економічних негараздів в нашій державі значна частина українців в пошуках кращої долі поїхала за океан. Таким чином фактично повторилася ситуація з кінця ХІХ ст. Дана хвиля еміграції як і тоді була переважно заробітчанською. І як і тоді, аргентинський уряд заохочуючи еміграцію планував вирішити питання заселення віддалених та малозаселених провінцій, зокрема Вогняної землі. Проте більшість українців що емігрували до Аргентини після 1991 р. осіли в Буенос-Айресі. Рівень їх національної свідомості дуже різний, а ступінь інтеграції з старою українською еміграцією дозволяє бажати кращого. Деякі новітні емігранти, такі як Лідія Бичкова – оперне сопрано або піаніст Юрій Квартирмейстер дуже вдало представили Україну в Аргентині.

За інформацією доступною в мережі, в Аргентині були спроби створити деякі нові українські організації скеровані на потреби цієї останньої хвилі еміграції. Це зокрема Товариство імені Лисенка чи «Оранта», яке було зареєстроване за адресою вул. Тукаман (Tucuman), 1655 (керівник Леся Палюк Lesia Paliuk), що ставило собі за мету захист соціальних прав іммігрантів з країн колишнього СРСР та Східної Європи. Проте інформації про конкретну діяльність цієї організації бракує. Фактично дана організація наразі розпалася.

Джерела:

Парнікоза І. Прогулянка Буенос-Айресом для українця.

Парнікоза І.

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 123

Модифіковано : 10.10.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.