Довідка

Парк розташований на схилах Мошенських гір, або Мошногір’я за 30 км від Черкас на північ. Композиція парку є досить своєрідною. Розташований у найвищій частини “мошенських гір” він є по суті парком в горах, який вдало залучає у композицію дальні перспективи. Головні зорові вісі спрямовані на долину річки Вільшанки та Дніпра, з мальовничо розташованими селами та містечком, з головною домінантою – церквою в м. Мошни, незвичної для ціх місць архітектури, яка поєднує в собі елементи мавританської готики та мотиви палацу м. Алупки.

Парк складався з двох частин: огородженої території навколо головних споруд, призначеної для піших прогулянок, значної за розмірами частини розрахованого для кінних прогулянок, так званого “Звіринцю”. Характерною особливістю цього парку є те, що в його композиції відсутня вода у вигляді озер чи струмків.

З південно-східної частини парк оточує Ірдинське болото, значна частина долини річки Вільшанки з північного-заходу також була заболочена, але після проведення на початку ХІХ ст. меліоративних робіт, там були створені ставки та осушена територія. Вода присутня у вигляді джерел з мінеральною водою, на базі яких у ХХ ст. створено бальнеологічний санаторій “Мошногір’я”.

Головна вісь парку проходить вершинами, майже по центру з південного сходу на північний захід та створена у вигляді алеї, головної дороги парку, яка веде до Черкас та Городища. Парк, за свідченням Грабовського, налічує 56 доріг та алей, які органічно розташовані між горами. Композиція головної алеї розрахована на динамічне спостереження під час кінних прогулянок. Хоча алея сформована переважно насадженнями дуба та граба, в її оформлені вдало використовуються композиції з сосен, беріз, осик та інших порід дерев.

Завершується алея величною “Вежею Святослава” – найвіддаленішою від палацу парковою спорудою (~ 10 км), яка поєднала в собі функції мисливського будинку, відкритої тераси для спостережень на другому поверсі та маяк. З описів, малюнків та фотографій можна уявити її вигляд та розміри, що може бути непоганим підґрунтям для подальшої її реконструкції. Розміщена вона так, що її вершина дорівнювала візуально висоті найвищої гори, якщо дивитись на всю композицію з долини річки Вільшанки.

Головна алея – символ життєвої дороги, символ шляху пізнання, перехід з одного стану в інший. Огороджена територія навколо садиби, є символом дитинства, купелі, з якої вирушає Учень на шляху свого пізнання. На початку подорожі перед ним постає вибір, який шлях йому обрати. Ліворуч, вниз йде дорога на Скотний (Тваринний) двір – молочна ферма, як символ перемоги тіла над духом, хоча і характерного елементу паркобудівництва XVIII-XIX ст., в тім тут він має дещо інше трактування.

Праворуч йде дорога в старий чоловічий монастир – символ духу перемагаючого тіло, і людина-монах відокремившись від життя втрачає його насолоду. Ці два орієнтири символізують не гармонічний шлях розвитку особистості, хоча і полярні вони за своєю суттю але дещо подібні за результатом.

Головна алея йде прямо, символізуючи гармонійний розвиток та безкінечне пізнання. Під час подорожі життям, можна втратити свій шлях, про це нагадують постійно і вимагають уважності. Пам’ятник-обеліск на найвищій, “Софіїній” горі, кургани, попереджають про небезпеку загибелі. Також зійти на нівець можна через пиятику, широка дорога веде на невелику винокурню. Композиції з беріз та сосен в середині шляху символізують правоту напрямку путівника, він вправно керує собою та своєю справою, прямує вірною дорогою, та як Місяц керує Ніччю, а Сонце – Днем. Долаючи проблем, перемагаючи труднощі, вона спрямовує людину до тільки для неї особисто відомої мети.

Композиційним завершенням головної алеї є велична так звана Святославова Вежа, це сама східна частина парку. Символ вежі – пізнання, як нагорода в кінці шляху, для тих хто його пройшов, збудував у собі величну башту, в основі якої лежить Бог – трикутник, трійця, “лучезарна дельта”, що лежить на сході. Тіло башти – символізує людину, розум якої, це маяк для інших. Своїм світлом (маяк) вона освітлює світ.

Розміщена неподалік палацу ротонда “Бесідка”з іонічною ордерною системою, зараз вже не існує, є символом величності і непереможності, божої досконалості і безмежності. Це одна зі спроб прочитати символіку мошногородищенського парку, пізнати інформаційний каркас парку та філософське значення.

Вирій революційних подій, знищив все. В жовтні 1919 р. маєток був пограбований, пожежа та вибух у винних підвалах довершив свою справу. За описом Г. Бачинського 1921 року зрозуміло, що на його час ще лишались стіни, хоча в середині все вже було знищене. Залишки архітектури, та мощення, розтягали по домівках. У 1943 році була зірвана Святославова вежа.

В 1970-х роках на місці де була садиба, побудували дитячій санаторій “Нива”.

“Садово-паркова та ландшафтна архітектура Черкащини”