1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Преображенська церква, дата побудови невідома

В плані всі зруби прямокутні, будівля одноверха [кресленика обміру плану немає, збереглися тільки кресленик обміру поздовжнього розрізу, фото та записи в щоденнику. Схема плану реконструйована нами на основі аналізу кресленика розрізу і фотографії внутрішнього вигляду церкви, зафіксованого в ортогоналі].

Раніш споруда за переказами жителів стояла в хуторі Загайцях біля села Срібного. Була перенесена в Бобрик в 1801 р. В 1848 р. прибудували дзвіницю, з’єднали її з бабинцем і в бабинці наслали поміст для хорів і приділу.

Споруда в сучасному вигляді – зразок поєднання традиційного типу української народної дерев’яної одноверхої церкви з елементами ампі-рової архітектури, яких вона набула після ремонтів і переробок 1848 року.

Первісний план її – хрещатий, з невиступаючим назовні зрубом центра. Його утворює пересічення під прямим кутом двох видовжених прямокутників: один – довший і ширший – поздовжній, другий – коротший і вужчий – поперечний [подібний тип плану мала церква в Оксютинцях]. Складається план з центрального прямокутника, у якого ширина більша за довжину (відношення ширини до довжини дорівнює відношенню діагоналі квадрата до сторони квадрата); з вівтаря й бабинця (до перебудови його) – прямокутників, що мають ширину таку ж, як і центр, а довжину – рівну 1/2 діагоналі центра; південного й північного рукавів – прямокутників, що мають однакову з центром довжину, а сума ширини південного (чи північного) рукава й центра дорівнює діагоналі центра.

Зруби стін усіх рукавів в сучасному вигляді, як і до ремонту, високі, стрункі. З боків дзвіниці розміщені портики з фронтоном (як і в церкві сусіднього села Артюхівки), з заходу дзвіниці-теж чотириколонний портик з фронтоном. Такими ж чотириколонними портиками оздоблено південний і північний рукави. Над західними, а також південними й північними вхідними дверима – великі піврозеткової форми вікна. Вікна нижнього ряду в корпусі зрубів стін – високі з заокругленим верхом.

Бабинець і притвор мають ще другий, верхній ярус менших квадратних вікон. Були такі ж квадратні вікна і у вівтарі та південному й північному рукавах. У вівтарі в східній грані зрубу стін вікно збереглося, а в південній та північній гранях бабинця, південного й північного рукавів вікна зашиті. В західних гранях південного й північного рукавів прорізано ще по одному хрещатому з заокругленими кінцями вікну.

Всі рукави зовні перекриті двосхилими дахами з фронтонами. Чотиригранна призма зрубу стін центральної дільниці підноситься над рівнем гребеня дахів рукавів. Зруб стін центра переходить в низький перший залом з чотирма плоскими гранями. Невисокий, але широкий восьмерик хвилястим дахом другого залому переводить масу верху в широкий глухий ліхтар.

В інтер’єрі первісні форми будівлі збереглися краще, особливо в центральній дільниці.

Зруб стін вівтаря – стрункий, перекритий зараз коробовим склепінням (наслідок ремонтів). В східних кутах зрубу стін збереглося по два різьблених ригелі, в західних кутах – по одному.

Центральний зруб стін високий. На висоті 8 м в кутах зрубу врубано по одному брусу-ригелю. На 1 м вище від цих ригелів чотиригранна призма зрубу стін починає переходити в восьмигранну. Пазухи в кутах закрито похилими клинами. Зовні цей перехід чотиригранника в восьмигранник замасковано; тут зруб стін до початку залому виглядає чотиригранною призмою. В інтер’єрі зруб стін центральної дільниці вгорі зміцнено суцільним кільцем ригелів. Над ним починається зруб стрімкого, динамічної форми першого залому.

Форма восьмерика в інтер’єрі виглядає зовсім не такою, як зовні; всередині восьмерик – струнка, різко витягнута по осі південь – північ призма. Завершує восьмерик суцільне кільце різьблених ригелів, що розмежовує об’єми восьмерика й другого залому. Грані другого залому мають крутіший нахил і більш динамічну форму, ніж перший залом. Енергійно звузивши об’єм верху, другий залом переходить у широкий і невисокий глухий ліхтар, перекритий плоским плафоном по сволоку, покладеному по головній осі будівлі.

В цілому зруб стін центральної дільниці – призма витягнутих вверх пропорцій. Просвіти до південного й північного рукавів та бабинця високі, витягнуті вверх; завершуються вони півколом. Верх центральної дільниці в інтер’єрі також високий, стрункий, енергійно витягнутий вверх.

Південний і північний рукави – маленькі приміщення, перекрито їх коробовим склепінням.

Стара західна межа бабинця відзначена в інтер’єрі рештками західної грані у вигляді заплечиків. Всередині бабинця і притвору розставлено в два ряди шість колон, що підтримують сволоки, на які наслано поміст хорів і приділу. Від центральної дільниці хори відділяє перегородка з балясин. Перекрито хори коробовим склепінням.

Обмірні креслення плану загинули, і зберігся лише обмірний кресленик поздовжнього розрізу. Схему плану зрубів стін, основні розміри восьмерика та ліхтаря ми реконструювали на основі кресленика розрізу та аналізу внутрішнього вигляду верху церкви, сфотографованого в ортогональній проекції. При цьому ми виходили з приписів, за якими будувалися форми інших обміряних нами споруд Лівобережжя. Реконструкція плану та обмірні кресленики розрізу і стали основою для аналізу архітектурних форм пам’ятки.

Аналіз контура кільця ригелів при вершині зрубу стін центральної дільниці приводить нас до висновку, що план центра прямокутник, у якого відношення довжини до ширини дорівнює відношенню сторони квадрата до діагоналі його. Довжину плану центра дає нам кресленик розрізу, що і дозволило побудувати схему плану центральної дільниці. Довжина плану вівтаря й бабинця дорівнювала 1/2 діагоналі центра, а ширина плану вівтаря й бабинця – ширині плану центра.

Довжина плану південного й північного рукавів дорівнює довжині центра, фотографії ж дозволили прийти до висновку, що сумі ширини рукава і центра дорівнюють діагоналі центрального прямокутника.

Висота зрубу стін вівтаря до першого ригеля дорівнює довжині плану дільниці, а повна висота зрубу стін вівтаря – 1/2 діагоналі квадрата з стороною, що дорівнює довжині вівтаря. Вікна нижнього ряду закладено на висоті, що становить 1/2 довжини плану центра, а квадратні – на висоті, що дорівнює довжині плану центра. Теперішня внутрішня висота вівтаря дорівнює подвійній довжині плану дільниці, або ширині плану центра і південного рукава, разом взятих.

Висота зрубу стін центра до першого ригеля дорівнює ширині плану дільниці, а до початку переходу четверика в восьмигранник – діагоналі плану дільниці. Повна висота зрубу стін центра дорівнює сумі повної довжини плану центра й вівтаря.

Церква в Бобрику належить до групи будівель, в яких розміри восьмерика перекликаються з розмірами плану вівтаря. Грані першого залому похилені під кутом 70° і висота його взята з розрахунку, щоб довжина восьмерика дорівнювала 1/2 ширини плану центра, ширина – довжині плану вівтаря; висота восьмерика – 1/2 ширини його. Вікна у восьмерику закладено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті 1/2 ширини восьмерика. Висота восьмерика і першого залому дорівнює 1/2 ширини плану центра.

Другий залом в розрізі має вигляд трапеції. Шаблоном для складання граней залому послужила нижня частина рівностороннього трикутника з основою, що дорівнює довжині восьмерика (вгорі). Висота шаблона другого залому дорівнює висоті першого залому.

У ліхтаря довжина і ширина дорівнюють висоті восьмерика (1/2 довжини плану вівтаря), а висота ліхтаря – висоті другого залому.

Висота верху центральної дільниці дорівнює діагоналі чотиригранника, що становить південну половину плану центра.

Загальна внутрішня висота центральної дільниці дорівнює ширині плюс діагоналі плану дільниці. Отже, вона значно переважає первісну довжину плану будівлі. Це свідчить, що церква дійсно в 1801 р. перенесена на нове місце, а збудована вона була раніш. Ніяких рис, характерних для доби посиленого впливу класичних принципів, в пропорціях споруди немає.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 271 – 274]