1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

Найкраще з Луцька їхати до Володимира-Волинського, але по дорозі слід звернути в село Білосток – дуже стародавнє, можливо, ще домонголь-ських часів. Там серед величезних валів і ровів, що подекуди добре збереглися (вони оточували відомий тут у XVI – XVIII ст. православний монастир), є одна з найважливіших пам’яток української архітектури – Михайлівська церква, збудована в 1636 р. Вона цікава тим, що тут вперше оригінально перетлумачена схема тринефного шестистовпового давньоруського храму. В ній бані поставлені по подовжній осі, над перехрестям нефа та трансепта й на апсиді. Над західною частиною бані немає, натомість над бабинцем хори, а з боків – дві оборонні башти. Крім того, бічні нефи нижчі від середнього, а трансепт виступає на південному і західному фасадах невеликими ризалітами.

Вже на середину XVI ст. візантійська стилістична система в архітектурі вичерпала свої можливості розвитку, і перед будівничими вимальовувалась перспектива без кінця обертатися в замкненому колі зразків, не йти далі нудного повторення старих форм і типів. Виникає потреба шукання іншого стилю. В умовах гострої боротьби проти полонізації рисковано було цілком відмовитись від стародавніх традицій – це могло призвести до втрати національного обличчя, своєї самобутності в культурі. Тому митці XVI – XVII ст. стали на шлях творчого витлумачення давніх типів храмів і використання споконвічних народних прийомів дерев’яного будівництва. Так зберігався живий зв’язок з національними традиціями і водночас мистецтво йшло в ногу з життям. Це була прогресивна і плідна течія в мистецтві, бо в ній були закладені можливості розвитку і вдосконалення.

Волинський майстер, який збудував церкву в с. Білостоку, розпочав лінію в будівництві храмів, що на Придніпров’ї і на Чернігівщині привела до створення справжніх шедеврів, зокрема таких, як Троїцький собор у Чернігові, Богоявленський і Миколаївський в Києві, мгарський, полтавський Воздвиженський, гамаліївський і Троїцький глухівський. В утворі цього майстра, як у прототипі ще не всі архітектурно-мистецькі проблеми вирішені – несміливо поставлені бані, бо їх тільки дві, не розвинуто середній неф, не знайдено певних пропорціональних відношень з бічними нефами, по-волинському присадкуватими. І все ж у формуванні українського мистецтва XVII – XVIII ст. роль волинських митців важко переоцінити.

Слід вказати, що і при спорудженні такого скромного храму майстер приділяє велику увагу не тільки композиції мас, інтер’єрові, але й містобудівним проблемам. Він ставить церкву не в центрі подвір’я, а ближче до краю пагорба, куди підходять дороги так, щоб споруду було видно здаля, щоб вона височіла серед низенької забудови і неширокої долини. Церква є частиною природного оточення і, головне, не протистоїть йому. Білостоць-кий монастир відомий ще й тим, що звідти походить видатний український художник кінця XVII – першої третини XVIII ст. Іов Кондзелевич – творець славнозвісного богородчанського, загоровського й інших іконостасів. Можливо, що кращі роки його творчості зв’язані з Білостоком.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 156 – 157.