Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Будинок генерального судді В. Кочубея

Дата: 07.05.2007

Єдине приміщення на території Батурина, яке дійшло до нас із часів гетьманів Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича та Івана Мазепи, яке вистояло при жорстокому нищенні Батурина російськими військами під керівництвом О. Меншикова в листопаді 1708 року – це Будинок Генерального суду Лівобережної України, що увібрав у себе кращі традиції українського мистецтва і є свідком всіх етапів розвитку Гетьманської столиці.

Дані про будинок дещо суперечливі, безперечно, він потребує ґрунтовних натурних та архівних досліджень. Основна ж версія говорить, що будівництво приміщення велося за часів гетьмана Д. Многогрішного, який оселившись в Батурині, розпочинає будівництво ряду адміністративних приміщень, серед яких і Будинок Генерального Суду. В кінці ХVІІ ст. будинок стає власністю родини Кочубеїв.

В роки гетьманування Кирило Розумовський викупляє у нащадків Кочубея парк з будівлями. В другій половині 19 ст. будинок з парком повертається у власність Кочубеїв.

Нащадки Василя Леонтійовича постійно не проживали в Батурині, але систематично навідували свою господу, тримали її в доброму стані. До революції при будинку був сторож. У 1917 році Кочубеї полишили Україну. Спершу поїхали до Туреччини, згодом – до Бельгії. А останні вже майже чверть століття мешкають у місті Лусака – столиці Замбії.

Будинок на деякий час залишився без господаря. Подальша його доля тісно пов’язана з розвитком музейної справи в Батурині. В 1925 р. будинок Кочубея відкрив свої двері для відвідувачів як музей ім. П.І. Прокоповича. В роки Другої Світової війни будинок був сильно пошкоджений – вціліли лише стіни та підвальні кімнати. Приміщення перебувало в запустінні – довгі роки лише вітер гуляв його кімнатами.

В 1973 р. розпочалась реставрація унікальної пам’ятки історії та архітектури. Роботи завершилися в 1975 р. і в приміщенні відкрився краєзнавчий музей, перша експозиція якого була присвячена П.І.Прокоповичу з нагоди 200-ліття від дня його народження.

В 1994 році було створено Батуринський державний історико – культурний заповідник ”Гетьманська столиця”, до складу якого увійшло 39 об’єктів пам’яток історії та архітектури Батурина, серед яких є і Будинок генерального судді В. Кочубея.

З ініціативи Президента України Віктора Андрійовича Ющенка в травні 2005 року розпочалися наймасштабніші за всю історію Батурина роботи по збереженню пам’яток заповідника ”Гетьманська столиця” в рамках яких проведена реставрація Будинку Генерального судді В. Кочубея, його детальне археологічне дослідження та благоустроєна територія.

Важливою подією для працівників заповідника стало завершення реставрації цього будинку. Надзвичайно складним і відповідальним завданням, що стояло перед науковцями заповідника – було створення експозиції в Будинку генерального судді В. Кочубея.

Історія Будинку Генерального судді В.Кочубея висвітлена в чотирьох залах та двох підвальних приміщеннях. Експозицію відкриває зал, що характеризує епоху Гетьманщини – привертають до себе увагу ікона початку ХVІІІ ст. „Ісус Христос Вседержитель”, портрети гетьманів, мапи України та Європи, гармата ХVІІІ ст.

Тема історії будівництва і перебудов розкрита оригінальними предметами з будинку: прикраси від люстри, замки та ключі з будинку, чудові зразки кахлів, яким була обкладена піч в будинку (виявлені в реставрації 2005 р.) і які свідчать про високий смак господаря в оздобленні своїх покоїв.

Предмети козацької доби – пояс представника козацької старшини, срібні натільні хрести, люльки, монети, посуд розміщені в сучасних вітринах. Особливо глибоко розкривається історія родини Кочубеїв завдяки родовому дереву Кочубеїв, що склали науковці заповідника, родинним портретам. Окрема вітрина присвячена автору славнозвісного козацького Літопису – С.Величку.

В другому залі реконструйована піч та оформлений куточок робочого кабінету створюють атмосферу жилого будинку. Кохання Мотрі та Мазепи, донос Кочубея., доля його родини – цій темі присвячений окрема зала, центральне місце в якій займають листи гетьмана І.Мазепи до Мотрони. Окрасою кімнати є ікона „Богоматір” подарована в 1704 р. гетьманом Іваном Мазепою церкві м. Жовква.

Великим акцентом в експозиції є погляд нащадків на ті хвилюючі події – гравюри Василя Лопати, Сергія Якутовича, Федора Константинова, скульптури Андрія Гончара та Віктора Авули, поетичні, прозові та документальні твори українських та іноземних класиків всебічно трактують ці події.

В підвальних приміщеннях Будинку розкривається така складова роботи Генерального суду, як слідство та ув’язнення завдяки відтвореному інтер’єру в’язниці, двом восковим фігурам – писаря та в’язня, які майстерно виконані співробітниками Музею воскових фігур м. Києва, малюнками, на яких зображено покарання.

Представлена в музеї колекція старанно, по – крихтах, великими зусиллями зібрана колективом „Гетьманської столиці”.

Запрошуємо Вас відвідати музей в Будинку Генерального судді В.Кочубея, пройти кімнатами, що пам’ятають поступ гетьманів Івана Мазепи та Кирила Розумовського, Самійла Величка та Василя Кочубей, де кохала та страждала Мотря, послухати пізнавальні та цікаві розповіді екскурсоводів і Ви на все життя захопитесь історією Гетьманської столиці.

Алла Домашенко, завідуюча відділом “Будинок Генерального судді В. Кочубея” заповідника „Гетьманська столиця”

Джерело: “Музеї України”