1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Юрія, збудована в 1778 р.

Будівля триверха. За планом належить до тризрубних з квадратним бабинцем і гранчастими вівтарем і центром.

Збудовано церкву з дубових пластин. Техніка обробки дерева висока. Цим вона нагадує церкву в Пустовійтівці. Бездоганно припасовано брус до бруса. Внутрішня поверхня зрубу рівна.

Артюхівська церква не вражає грандіозністю архітектонічного розмаху, вагомістю, монументальністю мас, динамікою форм, напруженим пориванням їх вверх. Майстер закоханий в мальовничу трактовку архітектурних форм. В них виразно відчувається мелодійність ритмічного рисунка.

Церква невелика за розмірами, але струнка. І скільки б ми не міняли точок огляду, щоразу спостерігаємо все нові варіанти співвідношень мас, все інший контурний візерунок.

Зруби стін невисокі (8,5 м), і все ж вони ефектно виконують свою основну функцію – надають зовнішньому вигляду церкви характеру монументальної будівлі. Виявляють і підкреслюють елементи висотності зруби стін. Верхи церкви своїми вибагливо хвилястими контурами, світлотіньовою грою примхливо сполучених граней дахів надають будівлі мальовничої архітектурної форми.

Майстер дбає також і про те, щоб уникнути одноманітності: в трьох зрубах стін він сполучає три відмінні форми призм: чотири-, шести-і восьмигранну. Гладь зрубів стін майстер пожвавлює вікнами, прорізаними в кожній зовнішній грані і не точно посередині висоти її, а під2 нявши трохи в верхню половину. Кожна грань зрубу стін і всередині і зовні чітко виявляє звуження догори. На час наших обмірів церква збереглася в доброму стані.

В інтер’єрі первісні форми будівлі збереглися повністю, за винятком незначних деталей.

Зруб стін бабинця всередині-квадратна призма з чітко виявленим звуженням граней догори. В західній грані під час прибудови притвора вирізано широкий (близько 4 м) просвіт висотою 3 м. В західній грані дах притвору закрив вікно, його довелося зашити. Зруб стін високий, стрункий. Зверху зрубу стін по чотирьох кутах покладено чотири різьблені ригелі, якими, власне, і починається зруб вузьких граней залому. Пазухи за ригелями зашито дошками у вигляді похилого клина. Грані залому мають нахил 60-61°. Вони переходять у чітко окреслений в плані високий глухий ліхтарик з різко звуженими догори гранями. Нижня половина зрубу в 1886 р. була відділена від верхньої помостом хорів (на кресленику не показані).

Зруб стін центральної дільниці має висоту таку ж, як і бабинець (та вівтар), але площа його значно більша, тому сам зруб виглядає більш солідним і менш струнким, ніж зруб стін у бабинці чи вівтарі. В південній та північній гранях в 1875 р. прорізано проходи в прибудовані притвори. План центральної дільниці – витягнутий в напрямку південь – північ прямокутник зі зрізаними зовнішніми кутами. На межі з вівтарем зруб центра заплечиків не має, а від бабинця він відділений широкими заплечиками, що створює деяку ізольованість простору центральної дільниці і підкреслює значимість її. Просвіт до бабинця – високий, складається він з двох частин. Нижня частина мав форму прямокутника, над ним – стяжка в дві пластини, а над нею – верхня частина просвіту вибагливого профілю. Внизу верхньої частини просвіту – ажурна перегородка. Вгорі зрубу стін при вузьких гранях закладено чотири різьблені ригелі.

Перший залом центральної дільниці виглядає струнким і високим. Східна й західна грані його заломлені під кутом 60-61°, а південна й північна під кутом 58-55° з таким розрахунком, щоб довжина восьмерика, в який переходить перший залом, дорівнювала половині довжини плану дільниці, а ширина – половині ширини зрубу вгорі. Хоч висота восьмерика становить лише% його довжини, в інтер’єрі в перспективі він виглядає легким і струнким. Грані другого залому заломлено крутіше, ніж у першого (61-55°); він має дещо банястий вигляд. Завершує зараз центральну дільницю плафон, що прикриває верхній залом; він з’явився тільки в 1875 р., закривши собою ліхтарик, який за своїми пропорціями подібний до ліхтарів бабинця й вівтаря. Тоді внутрішня висота центральної дільниці дорівнювала повній довжині плану будівлі, а контур внутрішнього розрізу будівлі вписувався в квадрат. Центральна дільниця всередині виглядає імпозантною і водночас доволі стрункою, хоч навіть з ліхтарем фактична висота її становить лише 17 м. Центр щедро і рівномірно освітлений.

Структура вівтаря – аналогічна до побудови бабинця, але завдяки гранчастості плану (шестигранник) зруб стін вівтаря виглядає вищим, ніж зруб стін бабинця, і стрункішим. При вузьких гранях зрубу стін вгорі зарубано довші, а в західних кутах – коротші різьблені ригелі. Залом вівтаря трохи крутіший, ніж залом бабинця (57°) і трохи нижчий; його висота дорівнює висоті першого залому центральної дільниці. Завершується вівтар глухим високим ліхтарем.

При розгляді пам’яток XVIII ст. ми не раз спостерігали, як талановиті народні майстри, зберігаючи основні, традиційні властивості, створені протягом довгих років колективною працею будівельників, уміли разом з тим відбити в своїх будівлях характерні риси сучасних їм європейських стилів. До таких належить і майстер артюхівської церкви, який з таким неперевершеним тактом відбив в своїй будівлі характер стилю рококо.

Вихідний розмір в побудові плану – ширина центральної дільниці; довжина плану тієї ж дільниці – апофема рівностороннього трикутника, у якого сторона дорівнює ширині плану центральної дільниці. Бабинець в ялані – квадрат; його сторона становить 1/2 ширини плану центральної дільниці. Вівтар в плані – шестигранник; його довжина дорівнює ширині, а ширина і довжина дорівнюють кожна довжині бабинця.

План будівлі вписується в прямокутник з відношенням сторін 2: 1, повна довжина будівлі дорівнює подвоєній ширині плану центральної дільниці.

Східна й західна грані восьмигранника центра дорівнюють діагоналі плану бабинця, а південна й північна – 1/4 довжини плану будови, південна й північна грані вівтаря – 1/2 довжини плану центра, а східна – 1/2 діагоналі південної половини плану вівтаря. Зруби стін усіх трьох дільниць мають одну висоту, вона дорівнює повній ширині плану центральної дільниці.

Висота першого залому дорівнює 1/2 діагоналі чотирикутника, що становить південну половину плану бабинця, а висота першого залому і зрубу стін разом дорівнює сумі довжини плану центра і бабинця.

Висота восьмерика – висоті першого залому, висота восьмерика і першого залому разом – діагоналі південної половини плану бабинця.

Висота другого залому дорівнює 1/2 довжини восьмерика, висота верху центральної дільниці без ліхтаря – довжині плану дільниці. Внутрішня висота верху центральної дільниці з ліхтарем дорівнювала повній ширині плану дільниці, або діагоналі чотирикутника, що становить половину чотирикутника, в який вписується план цілої будівлі.

Залом бабинця – вищий і стрімкіший за перший залом центрального верху. Висота залому і зрубу стін разом дорівнює сумі довжини плану бабинця і центральної дільниці. Висота ліхтаря і залому разом (висота верху бабинця) дорівнює довжині зрубу стін дільниці (вгорі).

Залом вівтаря нижчий від залому бабинця і дорівнює висоті першого залому центрального верху.

Висота ліхтаря і залому разом (висота верху) становить 1/2 ширини зрубу стін центральної дільниці.

Низ просвіту вікон в зрубах стін починається на висоті, що дорівнює довжині плану бабинця, а верх просвіту тих же вікон лежить на висоті, що дорівнює діагоналі плану того ж бабинця. Висота просвіту вікон становить 1/3 довжини плану бабинця; ширина вікна – 1/2 його висоти. Просвіт вікна у восьмерику починається над основою першого залому на висоті, що дорівнює 1/2 довжини зрубу стін центральної дільниці (вгорі).

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 255 – 259]