Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.

Церква Введення

1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

Введенська церква, збудована в 1761 р.

[Таранушенко С. Пам’ятки мистецтва старої Слобожанщини. Харків, 1922, табл. XVIII;

Таранушенко С. Мистецтво Слобожанщини XVII-XVIII ст. Харків, 1928, табл. VII;

Юрченко П. Дерев’яне зодчество України. Київ, Вид-во АН УРСР, 1949, стор. 83, рис. 21]

Введенська церква в Артемівці п’ятизрубна, п’ятиверха, з восьмигранною центральною дільницею та чотирма шестигранними рукавами.

Всередині сліди ремонтів помітно у ліхтарях вівтаря, південного та північного рукавів. Без сумніву, добудовано з заходу притвор; при цьому західна і обидві суміжні стіни зрубу бабинця вирізані були на 2/3 їхньої висоти. Тоді ж, десь на початку XIX ст., прибудовано з заходу портик на чотирьох колонках і ґанки до південних та північних дверей. Старе кожуховання стін замінено горизонтальною обшивкою.

Східна грань зрубу стін бабинця в нижній половині має заплечики. Зруби стін вівтаря, південного і північного рукавів заплечиків не мають і сполучаються з центральним зрубом в замок без остатку. Таким самим замком сполучається з центром верхня половина зрубу стін і бабинця. Південна і північна стіни бабинця сполучені між собою лише одним брусом на середині висоти, там де кінчаються заплечики. Південний і північний рукави відкрито до центра в нижній половині; верхня ж половина південної грані північного рукава та північна грань південного рукава – глуха стіна, прорізана лише в центрі просвітом – голосником у вигляді кола. Вівтар сполучається з центром так, як і південний та північний рукави, з тою відміною, що просвіт у глухій, верхній половині західної стіни має форму не кола, а хреста.

Просвіти в зрубах стін рукавів – в гранях, суміжних з центральною. дільницею, – показують, як трактує майстер ув’язку об’ємів дільниць між собою. Найтісніше ув’язано об’єми бабинця та центра. З бабинця глядач охоплює поглядом висоту центральної дільниці від підлоги до верху восьмерика, в центрі якого яскраво вимальовується квадратне вікно з вибагливо витесаними по внутрішньому контуру лутками (в інших церквах такої форми віконних луток автор не зустрічав). Об’єми південного і північного рукавів безпосередньо ув’язані з об’ємом центральної дільниці, створюючи тим самим єдиний об’єм на всю ширину будови, але лише в нижній половині зрубів стін. Вівтар майстер трактує як ізольований об’єм. Так само ізольовано об’єми верхів південного і північного рукавів та центра. В церкві немає таких точок, з яких сусідні верхи сприймалися б як єдина композиція пов’язаних між собою об’ємів, як то бачимо ми в Пакулі, Березні, Смілому. Лише коли стати на границі двох дільниць, можна побачити в церкві в Артемівці відразу два верхи. Майстер ніби примушує переходити з одної ділянки до другої і, спостерігаючи їх по черзі, по частинах, складати в уяві художній образ інтер’єра будови.

В артемівській церкві добре просліджувались циналі круглі, діаметром 4 см, поблизу кутів зрубу. Всередині будови в південному рукаві на західній половині південної стіни циналі розміщалися на такій висоті від підлоги (см): 1-й – 130, 2-й – 205, 3-й – 295, 4-й – 315, 5-й – 395, 6-й – 440. Відстань між 1 і 2 циналями 75 см, між 2 і 3 – 90, між 3 і 4 – 20, між 4 і 5 – 80, між 5 і 6 – 45 см.

В центральній дільниці (всередині) циналі помітні у зрубі стін і в першому восьмерику.

Вікна верхніх восьмериків усіх дільниць будови луток не мають, просвіти для них вирубано просто в брусах зрубу. Вікна перших восьмериків і в зрубах стін мають лутки, пов’язані в кутах на косу. Одвірки пов’язано інакше: віршень на бокову лутку лягає двома прямокутними зазублинами – вгорі більшими, широкими і високими, внизу – маленькими.

Церква в Артемівці визначається високою досконалою будівельною технікою, що наближається уже до сухої. На границі переходу залому у восьмерик майстер не залишає верхню лінію вінців сусідніх граней на рівній висоті, а підтісує бруси так, щоб лінія переходу від залому до восьмерика була рівно одбита по шнуру. Різьблені ригелі, що замкненим кільцем вінчають верх стін і верх першого восьмерика центральної дільниці та верхи коротких граней рукавів, ефектні, але мотив різьбленої вервечки на них сухуватий, тоді як нижній бордюр ригелів, навпаки, висічено соковите.

Побудова плану будови, зрубів стін усіх дільниць та верху центральної дільниці розвивається чітко й логічно. До побудови ліхтаря центральної дільниці і верхів усіх рукавів доводиться поставитись з деяким застереженням. Перш за все звертає на себе увагу те, що внутрішня висота північного рукава більше ніж на 0,5 м перевищує висоту інших трьох рукавів. Можливо, це наслідок ремонтів, бо північні рукави дерев’яних церков завжди найбільше терпіли від вологи. Зазнали, певно, ремонтів також верхні заломи усіх верхів. В других і третіх заломах усіх чотирьох рукавів виглядають голівки великих, ковальської роботи, цвяхів – безперечні сліди реставрацій.

Звертає на себе увагу те, що перші заломи усіх чотирьох рукавів заломлено під одним кутом (60°), але висота їх різна. В південному рукаві залом нижчий, ніж у вівтарі, у південному – нижчий, ніж у північному, і найнижчий – у бабинці. Восьмерики, навпаки, у цих трьох рукавах вищі, ніж у вівтарі, отже, висота зрубів стін, разом з їх заломами і восьмериками, у всіх рукавів однакова. Висота зрубів стін, разом з обома заломами і восьмериками, у вівтарі й бабинці однакова, а у південному рукаві вона більша на 20 см і на 75 см більша у північному рукаві. Невідомо, це свідоме уникання одноманітного у всіх рукавах розв’язання композиції верхів, чи наслідки ремонтів, чи неуважність майстрів. При огляді будови в натурі при переході з одної дільниці до другої не можна помітити ці розходження у розмірах. Їх виявляють обмірні кресленики.

При огляді будови в натурі інтер’єр її справляє сильне враження гармонійністю розвитку об’ємів компонентів в просторі. Центральна дільниця підкреслено виділена і розмірами, і оздобленням, різьбленими деталями, і, особливо, щедрим освітленням.

Слід звернути увагу на те, що кути, під якими похилено грані заломів кожної дільниці, поступово зростають. Так, в центральній дільниці кут першого залому становить 60°, другого – 65, третього – 70 і четвертого – 75°. У вівтарі кут першого залому 60, другого – 65 третього – 75°.

Повній симетрії (до прибудови притвору) плану будови відповідала повна симетрія зовнішнього вигляду пам’ятки. Посередині, поміж чотирьох однакових башт рукавів, підноситься, поступово виростаючи в домінанту, верх центральної дільниці. Центр будови в артемівській церкві виділено не лише верхом, а й усім об’ємом дільниці, починаючи з підмурка. Центр виділено окремим зрубом стін. Висота зрубів стін усіх п’яти дільниць однакова; отже, в цій частині об’єм цілої будови трактується як єдина нерізко диференційована маса. Висота першого залому центральної дільниці незначно перевершує висоту заломів рукавів. Починаючи з першого восьмерика, центральна дільниця різко відокремлюється від рукавів, значно збільшує розміри (порівняно з рукавами) своїх восьмериків і заломів; верх центральної дільниці виростає в стержень архітектурної композиції. Зазначену різницю у висоті деяких частин верхів рукавів зовні майстер цілком нівелює, надавши однотипного оформлення усім чотирьом верхам.

В артемівській церкві структура зрубів, їх пропорційні взаємозв’язки і, як наслідок, художня мова і художній образ пам’ятки розкриваються в зовнішньому вигляді і в інтер’єрі неоднаково. Тонку вишуканість, зібраність і стрункість, ніжну гармонійність, музичність художньо-архітектурного образу будови особливо виразно і ефектно виявив майстер у зовнішньому вигляді артемівської церкви. Придивившись до об’єму згрупованих зрубів стін п’яти дільниць, можна помітити рясне і ритмічне зіставлення різних за величиною й стрункістю граней: більших (у яких висота лише на 1/3 більша за ширину), менших (у них висота вже вдвічі переважає ширину) і зовсім вузеньких (основа у них становить лише 1/5 висоти). Грані зрубів чітко, але не різко намічають планове розчленування будови. Різниця в освітленні і відмінність ракурсів, в яких глядач сприймає архітектурні форми будови, переконують в тому, що майстер зовні, в формах зрубів, цінив і підкреслював їх мальовничий елемент. Енергійно розчленовані маси струнких верхів підсилюють елементи живописної трактовки форм. Таким чином, елементи живописного підходу характерні для виявлення майстром архітектурно-художнього образу будови в її зовнішньому вигляді.

Висота перших заломів рукавів незначно менша за висоту першого залому центральної дільниці. Але заломи рукавів різко зменшують маси зрубів кожної дільниці, тоді як центральна дільниця в першому заломі незначно зменшує об’єм. Восьмерики рукавів, їх довжина і ширина вдвічі менші за довжину плану дільниць. Восьмерик центрального верху зменшує об’єм лише на третину. Розміри і вагомість форми восьмерика центральної дільниці виділяють його як композиційне ядро цілої будови. У зовнішньому вигляді заломи (крім перших заломів усіх дільниць та другого залому центрального верху) короткі, низькі; їх роль дуже скромна – сполучати об’єми восьмериків. Що ж стосується мас восьмериків, то їх характерними рисами у зовнішньому вигляді будуть такі: їх висота становить не більше 2/3 довжини; зменшуються їх маси повільно, поступово, коефіцієнт відношень висоти до довжини зменшується в спокійному темпі. Верх центральної дільниці (при значній його відносній висоті) становить 3/2 висоти зрубу стін, що не порушує оптичної стабільності будови. Всі верхи виглядають стрункими. Вони легко й упевнено розгортають рух мас.

Гранчастість зрубів надав стрункості архітектурним формам у зовнішньому вигляді будови. Ще значніша роль гранчастості в оформленні простору в інтер’єрі. За обмірами висота зрубу стін центральної дільниці, наприклад, дорівнює довжині її плану. Глядач же в інтер’єрі, завдяки стрункості граней зрубу стін, сприймає цей об’єм дільниці як призму, у якої висота явно перевершує довжину.

Вже згадувалось про те, що пропорції тих самих зрубів в інтер’єрі і зовнішньому вигляді сприймаються по-різному. Проілюструємо це розглядом верху центральної дільниці. Перший залом в інтер’єрі за обмірами становить менше 1/3 висоти зрубу стін; на вигляд же залом дорівнює майже половині висоти зрубу стін. Висота восьмерика в дійсності на 1/5 більша за висоту першого залому, а на око здається, що висота обох цих зрубів однакова. Ширина восьмерика приблизно на 1/3 менша за ширину зрубу стін, для глядача ж ширина восьмерика дорівнює лише половині ширини плану дільниці. Нахил граней восьмерика всередину досягає 5 см на 1 м, а здається він значно більшим, тоді як зовні цей нахил зовсім непомітний. Кути нахилу граней зрубів заломів поступово зростають (60, 65, 75°); для глядача ж кут нахилу другого залому сприймається як однаковий з кутом першого. Зате висота грані другого залому в інтер’єрі здається майже вдвоє меншою, ніж у першого, тоді як в дійсності різниця висоти граней значно менша. Ширина другого восьмерика зовні становить приблизно половину ширини першого, в інтер’єрі ж вона на око дорівнює лише 1/3. Висота другого восьмерика зовні становить 2/3 першого, в інтер’єрі на вигляд вона дорівнює лише 1/3; в дійсності вона дорівнює половині. Форма стрункого витягнутого вверх четвертого залому всередині майорить в напівмороку; його висоту око не спроможне чітко визначити; засобами ілюзорного підвищення майстер віддаляє об’єм цього залому на невизначену (за відсутністю проміжних орієнтирів), але значну висоту. Зовні зруб четвертого залому (його можна розглядати і як ліхтар) замасковано глухим ліхтарем, у якого ширина відчутно перевершує висоту.

Характерні риси стилю майстра-будівника завжди яскраво відбиваються у пропорційному строї будови. Вихідний розмір в побудові плану – довжина центральної дільниці. В плані центральна дільниця – квадрат з відсіченими кутами.

Вівтар в плані теж квадрат з відсіченими зовнішніми кутами. Сторона цього квадрата дорівнює половині діагоналі прямокутника, що становить половину квадрата, в який вписується план центральної дільниці.

Плани бабинця (до перебудови), південного і північного рукавів повторюють з незначними відхиленнями абрис і розміри плану вівтаря.

Висота зрубів стін усіх п’яти дільниць однакова, вона дорівнює довжині плану центральної дільниці. Розміри зрубів заломів і восьмериків усіх верхів визначаються розмірами плану.

Перший залом складався, виходячи з настанови зменшити внутрішній об’єм дільниці, так, щоб перший восьмерик, його довжина і ширина в основі дорівнювали довжині плану вівтаря.

Висота другого залому визначалася тим, що разом з висотою першого залому та восьмерика дорівнювала довжині зрубу стін центра (вгорі).

Другий залом закладено з настановою, щоб другий восьмерик, його довжина і ширина становили половину тих же розмірів першого восьмерика (внизу); висота другого восьмерика також вдвічі менша за висоту першого восьмерика.

Висота четвертого залому визначається тим, що висота верху центральної дільниці дорівнює подвоєній східній грані плану центра або полуторній довжині центральної дільниці. Внутрішня висота центральної дільниці більша за довжину плану будови на половину довжини плану вівтаря і дорівнює подвоєній відстані між південним кутом західної і північним кутом східної граней плану дільниці.

Внутрішня висота вівтаря, бабинця і південного рукава майже однакова (з незначними розходженнями), вона дорівнює сумі повної довжини плану центральної дільниці і вівтаря і товщини одного брусу; внутрішня висота північного рукава на 0,5 м більша.

Висота першого залому вівтаря дорівнювала висоті першого залому центра.

Перший залом вівтаря складався з розрахунком, щоб повна довжина восьмерика дорівнювала половині повної довжини зрубу стін дільниці (вгорі); висота восьмерика і першого залому разом дорівнює довжині південної грані зрубу стін дільниці (вгорі).

Висота другого залому і восьмерика разом дорівнюють довжині восьмерика.

Третій залом вівтаря можна розглядати і як глухий ліхтар. Основа його -довжина другого залому (вгорі), верхня грань (плафон) дорівнює, половині висоти восьмерика, висота дорівнює довжині верхньої грані.

Висота верху вівтаря дорівнює діагоналі південної половини плану вівтаря. Внутрішня висота вівтаря дорівнює сумі повної довжини плану центра і вівтаря.

У першого залому бабинця розміри інші, ніж у вівтаря; він на 1/3 нижчий за вівтарний.

Висота першого залому разом зі зрубом стін дорівнювала подвоєній довжині зрубу стін бабинця (вгорі).

Восьмерик бабинця майже настільки вищий за восьмерик вівтаря, наскільки залом бабинця нижчий за залом вівтаря.

Висота верху бабинця на вінець нижча за верх вівтаря. Внутрішня висота бабинця дорівнює сумі повної довжини плану вівтаря і центра.

Висота першого залому і зрубу стін південного рукава разом дорівнює подвійній ширині плану дільниці.

Висота другого залому, восьмерика і першого залому дорівнює ширині зрубу стін дільниці (вгорі).

Висота верху південного рукава дорівнює висоті верху бабинця. Внутрішня висота південного рукава дорівнює сумі повної довжини плану вівтаря і центра.

У північного рукава основа першого залому – ширина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань дорівнює половині основи, висота – 1/3 повної ширини зрубу стін (вгорі).

Восьмерик верху північного рукава має довжину і висоту такі ж, як і восьмерик південного рукава.

Висота другого залому і восьмерика, взятих разом, така ж, як і висота другого залому і восьмерика південного верху.

Висота третього і другого заломів разом дорівнює висоті восьмерика.

Висота верху північного рукава на один вінець нижча за суму висот першого восьмерика і першого залому центральної дільниці.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 85 – 92]

Вкладені елементи

Зовнішній вигляд [с. 86]
Зовнішній вигляд [с. 86]
Дзвіниця [с. 89]
Дзвіниця [с. 89]
План [с. 87]
План [с. 87]

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 348

Модифіковано : 15.04.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.