Паспортна інформація

Зимнівське городище

Пам’ятка археології

VІ -VII ст. н.е.

Розміщення:

Волинська обл., Володимир-Волинський район, с. Зимне, на північно-західній околиці села.

Загальний опис:

Городище має неправильну трикутну форму. Його довжина становить близько 135 м., найбільша ширина у південно-східній частині – 65 м., а в північно-західній – 14 м.

Із заходу, півночі і сходу городище оточено болотистими луками. В’їзд на городище міститься у північно-східній частині.

Товщина культурного шару неоднакова на цілій площі пам’ятки і коливається від 0,6 м., поблизу північно-східної межі плато до 3,5 м. і навіть більше у його південно-західній, південно-східній частинах. Культурний шар залягає безпосередньо на світло-жовтому материковому лесі і прикритий тонким (0,2 м.) шаром дернової землі.

На городищі виявлено знахідки культур лійчастого посуду, пізньострічкової розписної кераміки, трипільської культури, культури кулястих амфор, поморської культури, ранньослов’янські знахідки VI-VII ст. н.е., давньоруські X-XI ст. Найчисленнішими групами є ранньослов’янські знахідки третьої чверті I тис. н.е. і культури лійчастого посуду.

Знахідки культури пізньострічкової розписної кераміки виявлені у переважній більшості у південній частині городища, а давньоруські матеріали X-XI ст. у північно-східній частині. Знахідки поморської культури знайдено у різних місцях городища. Предмети, що належать до інших хронологічних періодів, виявлені лише в окремих місцях і в незначній кількості.

Насиченість верхнього горизонту культурного шару неоднакова на усій площі пам’ятки. Найбільшу кількість знахідок виявлено в південно-західній, західній, південній і південно-східній частинах городища.

Вздовж південно-західного, західного і південного краю виявлено залишки оборонних споруд. Дерев’яні оборонні конструкції свого часу згоріли і від них залишився завал шматків обгорілих колод дерева. Стан збереження дерев’яних конструкцій різний, що можна пояснити нерівномірною силою вогню пожежі. Найкраще вони збереглися у центральній частині західного краю городища. Охоронні конструкції городища побудовані із балок, укладених парами між стояків.

На городищі виявлено залишки житлових споруд. Під час розкопок виявлено 144 ями, які пов’язуються з верхнім горизонтом пам’ятки. 102 ями розташовані у два ряди вздовж південно-західного, західного і південно-східного країв городища. 42 ями розсіяні без визначеного плану по всій території городища.

Городище загинуло раптово, внаслідок пожежі. Про її маштаби свідчить велика кількість попелу. Пожежа виникла під час нападу. На це вказують численні знахідки зброї, а також виявлення кістяка людини з відрубаною головою, кинутою під огорожею.

Найчисленнішу групу знахідок становлять вироби з заліза. Їх за практичним призначенням можна поділити на три підгрупи: знаряддя виробництва, предмети побуту і озброєння. Це коса-горбуша, залізні ножі, пряжки наконечники списів, стріл.

Цікаву групу знахідок становлять численні вироби із низькопробного срібла та бронзи. Ця група знахідок особливо цінна тим, що, з одного боку, вказує на високу майстерність ремісників, а з другого-дає можливість датувати пам’ятку. Із срібла і бронзи виробляли пряжки, бляшки-прикраси, підвіски, браслети.

Історична довідка:

Порівняння Зимнівського городища з дослідженими синхронними пам’ятками Західної Волині і Верхнього Подністров’я вказує, з одного боку, на єдність характеру матеріальної культури усіх пам’яток названого району, а з другого на деякі особливості зимнівської пам’ятки як єдиного серед них городища. Ця відмінність може бути пояснена лише соціальними факторами: зокрема висунуто гіпотезу про те, що Зимнівське городище могло бути адміністративним центром невеликого племені, що входило до складу дулібського племінного союзу.

Першу згадку про наявність городища в Зимному знаходимо в “Археологічній карті Волинської губернії” В.Б. Антоновича.

У 30-х роках нашого століття обстеження цієї пам’ятки провів польський археолог О.М. Цинкаловський.

Повторно пам’ятка обстежена в 1951 р. Володимир-Волинською археологічною експедицією Інституту суспільних наук АН УРСР (м. Львів). Начальник експедиції Ю.М. Захарук.

Розпочаті дослідження у 1952 р. продовжила Волинська археологічна експедиція Інституту суспільних наук.

У результаті детального вивчення здобутих матеріалів автор розкопок Ю.М. Захарук визначив багатошаровий характер пам’ятки, вказуючи на наявність у культурному шарі матеріалів, що належать до культури лійчастого посуду, а також окремих знахідок культур трипільської і морозівської розписної кераміки, поморської культури, наявність горизонту ранньослав’янського часу і знахідок X-XIII ст. н.е.

З 1956 по 1964 р. Волинська археологічна експедиція Інституту суспільних наук проводила стаціонарні дослідження пам’ятки. Всього досліджено північно-західну і південно-східну частини городища. У центральній частині городища залишилось близько 700 кв.м. недослідженої площі.

Матеріали розкопок зберігаються в фондах Волинського краєзнавчого музею.

Облікова інформація:

Взято на охорону згідно Постанови Ради Міністрів Української РСР № 711 від 21 липня 1965 р.

Охоронний № : 32

Основна бібліографія, архівні дані:

Антонович В.Б. Археологическая карта Волынской губернии. – Труды XI АС, М., 1901 г., т. 1.

Ауліх В.В. Зимнівське городище.- К.: Наукова думка, 1972 р. – 124 с.

Захарук Ю.М. Археологические исследования на Волыни в 1951 г. – Отчет о работе Владимир-Волынской экспедиции.- Архів ІСН АН УРСР.

Захарук Ю.М. Археологічні дослідження на Волині в 1952 р. – Звіт про роботу Волинської експедиції.- Архів ІСН АН УРСР.

Ауліх В.В. Матеріали з верхнього горизонту городища біля с.Зимне Волинської обл. – Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 1961 р., т. 3, с. 128 – 139.

Ауліх В.В. Металеві пряжки і прикраси з верхнього горизонту городища в с.Зимне Волинської обл. – Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 1962 р., т. 4, с. 92 – 105.

Ауліх В.В. Соціальний зміст городища Зимне. – “Слов’яно-руські старожитності”, К., 1969 р., с. 54 – 58.

Аулих В.В. Зимновское городище и его место среди раннеславянских археологических памятников. – “Исследования по истории славянских и балканских народов”, М., 1972 г., с. 46 – 67.