Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації.

Костел

1967 р. Історія українського мистецтва

На особливу увагу заслуговують також фрески у селі Вислиці. Зараз їх розчищають і реставрують. Однак ті сюжети, що вже відкрито й цілковито або частково розчищено, дають змогу скласти певну уяву як про іконографічний підбір сюжетів, так і про їхню живописну манеру.

Розписи у Вислиці вражають грандіозністю задуму і майстерністю виконання. Вони збереглися лише у вівтарі і мають таку композицію: внизу, на висоті близько 3,5 метра, намальовано завіси-плати, а потім (до висоти п’ят нервюрних склепінь) у два яруси розташовано великі сюжетні композиції – сцени з життя богородиці і Христа, а над ними – поодинокі постаті святих з орнаментами в завершенні.

В колориті фресок переважає cipo-блакитне тло та теплі цегляно-червоні, зрідка зелені та білі барви одягу, що надає інтер’єрові особливо урочистого вигляду. Барвистість інтер’єру доповнюють соковиті орнаменти червоних, синіх, зелених і вохристих кольорів з рослинних мотивів, які іноді поєднуються з геометричними.

Розглядаючи поки що обмежене число сюжетів, можна умовно виділити «почерки» кількох майстрів. Майстер «Успіння» володіє сміливим рисунком та любить видовжені овали облич з крупними масивними рисами. Натомість фрески майстра «Зняття з хреста» відзначаються композиційною вишуканістю, постаті в них тендітні, досить видовжені. Майстру «Різдва богородиці», навпаки, властива енергійна мужня манера. Постаті в його розписах виразні та кремезні, «виліплені» простими малярськими засобами. Особливо витонченою є манера майстра «Благовіщення». Кольорові сполучення в його роботах гармонійні, постаті легко й гарно намальовані, а композиції відзначаються вдалою режисурою мізансцен. Майстер «Бичування» гостро окреслює видовжені постаті та надає зображенням воїнів деяких готичних рис. Йому належать «Наруга», «Перед Пілатом» та «Перед Каїафою». Урочистість настрою в «Різдві богородиці» створюється не лише ритмічним чергуванням силуетів двох башт з червоними велюмами, що своїми чіткими формами фланкують всю сцену, не лише силуетами струнких постатей біля породіллі, але й колоритом, де переважають білі та вохристо-золотисті барви, з якими прекрасно контрастує насичений червоний колір орнаментованого покривала на ліжку.

В «Знятті з хреста» майстер досягає трагічного настрою вмілим розподілом постатей та контрастом кольорів – великих площин густого червоного (великий хрест та одяг) та білого (оголене тіло мертвого Христа, яке наче сяє на темному тлі).

Подібно до «Розп’яття», жалібний урочистий настрій в «Успінні» досягається насамперед колоритом, протиставленням силуетів постатей у білому й темно-червоному вбранні, кольори яких своєю трепетною грою посилюють драматичну напруженість сцени. Найчастіше білий одяг здається злегка блакитним або світло-рожевим. Це залежить від того, якою фарбою – рожевою чи блакитною – зроблено малюнок складок. Обличчя модельовані дуже просто: вохра служить основним тоном, а для виявлення форми вжито затінення (вохра з сажею), що надає їм зеленуватого відтінку. Рисунок крил носа, очей, брів і волосся зроблено коричневою фарбою. Пробіли – енергійні й широкі. Обличчя дуже своєрідні, видовжені, з великими носами й очима, порівнюючи до овалу, енергійно модельовані широким пензлем темно-коричневими мазками в тінях та пробілами у висвітлених місцях, що надає формі особливої міцності та конструктивності.

Найближчі аналогії вислицьким фрескам маємо в мініатюрах «Бесід Григорія Богослова» (XIII ст., Державна публічна бібліотека ім. Салтикова-Щедріна в Ленінграді). Особливо вражає в них подібність іконографічного типу Христа, а також художньої манери. Стилістичні особливості живопису, моделювання форми та архітектурний стафаж вислицьких фресок вказують на їхню приналежність до кінця XIV – початку XV століття та на зв’язок з колом мистецьких осередків Галичини. А якщо це так, то мимоволі напрошується питання, чи не пов’язується час виконання їх з грамотою короля Ягайла, виданою у Городку в 1426 році малярові Гайлеві на парафію церкви Різдва Христова в Перемишлі за малярські роботи, що він виконав їх у Сандомирській, Краківській і Серадзькій землях [Марія Грушевська. Причинки до історії руської штуки в давній Польщі. – «Записки Наукового товариства імені Шевченка», т. LI, кн. 1, Львів, 1903, стор. 6].

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 173 – 176.

Вкладені елементи

Успіння. Деталь фрески Колегіатського костьолу у Вислиці. XIV ст. 	Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с.…
Успіння. фрагмент (+)

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 308

Модифіковано : 17.02.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.