2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Спасо-Преображенська церква
Церква, збудована 1730 р., розміщується серед житлової забудови в північній частині села і відіграє роль архітектурного акценту лише в межах прилеглої території. Незважаючи на пізніші перебудови, в архітектурі споруди збереглися всі найголовніші особливості первісного вирішення, за винятком опасання, розібраного в 1864 р. й заміненого на розвинений карниз, який оперезує тепер нижній ярус будівлі.
Композиційну основу пам’ятки становлять прямокутний, витягнутий у поздовжньому напрямку бабинець, квадратна в плані нава та гранчастий вівтар, послідовно розташовані по осі захід – схід. Ці зруби перекриті розвиненими двозаломни: верхами восьмигранної форми, увінчаними світловими ліхтариками з декоративними ма ківками.
Незважаючи на традиційний характер композиційної схеми тридільного триверхого храму, в архітектурі Спасо-Преображенської церкви відбилася барокова спрямованість загального вирішення, властива волинській архітектурно-будівельній школі| XVIII ст. Це проявилося насамперед у помітному збільшенні висоти споруди та посиленні вертикальних пропорцій її найголовніших елементів. Не менш показова й загальна тенденція до ускладнення об’ємно-просторового та художньо-декоративного вирішення: пластична форма багатоступінчастих верхів в інтер’єрі, різноманітність форм та розташування вікон тощо.
На північний захід від храму розташована двоярусна дерев’яна дзвіниця, зведена в 1879 р. на місці старої. Незважаючи на нижчий художній рівень цієї пам’ятки та її стилістичну несумісність із Спасо-Преображенською церквою, вона відіграє певну роль у просторовій організації комплексу.
В.Т.Завада
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 212 – 213.