2007 р. Об стіжецьку церкву-фортецю поламав зуби Батий

Світлана Клос

Дата: 30.05.2007

Лише двічі на рік, на Пасху і Трійцю, відчиняє свої двері церква Святої Трійці, що у селі Стіжку Шумського району (Тернопільська область). Хоча місцеві жителі мають більш сучасний храм, вони не лінуються щороку, на другий день Зелених свят, зійти на круту гору до старої церкви. Там, під проводом протоієрея о.Тараса Червінського, відбувається літургія на честь вшанування Святого Духа.

До церкви Трійці у місцевих жителів особливе ставлення, адже храм цей – дуже історичний. За легендою, у розкішних лісах поблизу нинішнього Стіжка аж до середини XV століття були княжі, а згодом королівські мисливські угіддя. Якось на полювання виїхав у ті краї галицько-волинський князь Роман Мстиславович і саме там отримав звістку про народження першого законного спадкоємця Данила Романовича.

1201 року на честь сина князь наказав закласти біля підніжжя залісненої гори містечко Данилівград, а на вершині гори, котру згодом теж назвали Даниловою, – церкву Святої Трійці.

– Храм стоїть у центрі граду, – розповів шумський історик Сергій Синюк. – За таким же принципом будувався Острозький замок та інші городища. Про те, що церква Трійці дуже давня, свідчить спосіб її мурування. Зокрема, фрагмент нефу, наближеного до вівтарної частини, та й сам вівтар мають яскраво виражені риси зодчества XIII століття.

У XVI столітті корпус церкви перебудували у стилі бароко, тоді ж нанесли й цікаві фрески, які збереглися всередині та на зовнішніх стінах.

У середні віки церква Трійці, крім ритуальних, виконувала й оборонні функції. В екстремальних випадках її високе розташування, густа рослинність навколо перетворювали храм на твердиню. Ці фортифікаційні переваги стали в особливій пригоді місцевому люду під час монголо-татарських походів.

– Данилівград – одна із чотирьох фортець, об яку поламав зуби хан Батий, – продовжує Сергій Синюк. – На території сучасної Тернопільщини такими незламними укріпленнями були гора Бона у Кременці, близька гора Стіжок і місто Холм. До речі, якщо сучасне село Стіжок у давнину було лише військовим поселенням, то Данилівград виконував функції справжньої військової бази, пристосованої до довготривалої кругової оборони. Місто проіснувало понад півстоліття, залишивши про себе згадку у назві хутора Данилівка…

А церква служила людям вірою і правдою аж до приходу більшовиків, які закрили її на 70 років. Однак і за Союзу деякі священики наважувалися проводити біля зачинених дверей храму служби. Друге життя культова споруда отримала у 1989 році. Тоді місцеві майстри підрихтували прогнилий дах (метрової товщини камінні стіни практично не потребували ремонту), і служби відновилися.

Джерело: “Високий замок”