2003 р. Звід пам’яток Києва

Дмитро Степовик

410. Пам’ятник Франку І. Я., 1956 (мист.). Пл. І. Франка. У сквері, біля будинку Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка.

Автори – скульптори А. Білостоцький, О. Супрун, арх. М. Іванченко. Вис. скульптури – 1,65 м, постаменту – 2,85 м, стилобата – 0,38 м.

Споруджено на ознаменування 100-річчя від дня народження Франка Івана Яковича (1856–1916) – письменника, вченого, громадського і політичного діяча. Народився у с. Нагуєвичах Самбірського округу (тепер с. Івана Франка Дрогобицького р-ну Львівської обл.) у селянській сім’ї. Навчався у Львівському, Чернівецькому та Віденському університетах. З 1893 – доктор філософії. Один із засновників першої української політичної партії – Русько-української радикальної партії (1890), її голова (до 1898). З 1899 – член Української національно-демократичної партії. 1904 відійшов від політичного життя.

1899 обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, в якому очолював філологічну секцію (1898–1901, 1903–12), етнографічну комісію (1898–1900, 1908–13), редагував видання НТШ, у т. ч. «Літературно-науковий вісник» (1898–1907). Видавав журнали «Громадський друг», «Дзвін», «Молот», «Народ», «Житє і слово». Співпрацював з багатьма періодичними виданнями – журналами «Зоря», «Правда», «Киевская старина»; газетами «Praca», «Kurjer Lwowski», «Діло» та ін.

Автор бл. 4 тис. літературних, публіцистичних і наукових творів. В їх числі: вірші «» (1878), «», «» (обидва – 1880), поеми «» (1900), «» (1905); повісті «» (1881), «» (1883), «» (1897), «» (1900); драма «» (1893); наукові праці «» (1883); «Апокрифи і легенди з українських рукописів» (т. 1–5, 1896–1910), «Карпатсько-руське письменство XVII–XVIII вв.» (1900), «Літературна мова і діалекти», «Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р.» (1910).

Приїздив до Києва в 1885–86, мешкав у Колегії Павла Галагана (сучасна вул. Б. Хмельницького, 9 і 11), в церкві якої взяв шлюб з О. Хоружинською, бував у пров. Несторівському, 8 та за іншими адресами, де мешкали відомі діячі української науки і культури.

Бронзову напівпостать письменника встановлено на постаменті з червоного полірованого граніту і двоступінчастому стилобаті з того самого матеріалу.

В основу образного вирішення покладено думку про творчу особистість, наділену видатними здібностями. Задумливе натхненне обличчя повне напруження, глибокого переживання.

Гарно окреслене високе чоло. Ледь схилену голову підтримує біля підборіддя права рука. Добре простежується рух, який фіксується різкими складками тканини рукавів та недбало накинутим пальтом, що спадає з плеча письменника. Чотиригранний постамент з невеликим переднім правобічним кутовим пазом центрує основний об’єм скульптури. Розміри та об’єми постаменту і стилобата виконано у синтезі зі скульптурою в точних і гармонійних пропорціях. Накладними бронзовими літерами на постаменті зроблено анотаційний напис.

Література:

Історія українського мистецтва. – К., 1968. – Т. 6; Пам’ятники Києва: Фотоальбом. – К., 1974; Пінич М. Великому каменяреві // Вітчизна. – 1977. – № 8.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 870 – 871.