Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Ніна Велигоцька, Сергій Кілессо

Виставка досягнень народного господарства УРСР (Національний виставковий центр України), 1952 – 58 рр.

(архіт., мист.).

Вул. Академіка Глушкова, 1.

За радянського періоду була постійно діючою виставкою в Києві для демонстрації досягнень у промисловості, транспорті, сільському господарстві, науці та культурі України. Спочатку проектувалася і будувалася як Республіканська сільськогосподарська виставка.

З кін. 1991 р. – Національний виставковий центр. Від цього часу втратила первісний зміст. У її павільйонах свої досягнення з торгами на основі ринкової економіки показують вітчизняні та зарубіжні фірми, влаштовують виставки іноземні держави, зацікавлені в економічних зв’язках з Україною.

Збудована у мальовничій місцевості у районі Голосієва, біля автошляху Київ – Одеса. Займає територію 337 га. Відкрита 6 липня 1958 р. Кращі проекти відібрані у результаті закритого конкурсу, перемогу в якому здобули спеціалісти Академії архітектури УРСР. Генплан виставки (архітектори В. Заболотний, М. Гречина, П. Юрченко) вирішувався з організацією майданів, що перетинаються під прямим кутом, та послідовним розміщенням по осі центральної алеї Головного павільйону (архітектори Є. Катонін, Д. Яблонський, В. Самойлович) та Павільйону досягнень сільського господарства УРСР (архітектори В. Заболотний, В. Єлізаров, 3. Чечик, І. Мезенцев). У другому турі конкурсу переможцями стали співробітники Академії архітектури УРСР та Діпромісту, які розробили остаточний варіант генплану (архітектори В. Орєхов, В. Єлізаров, М. Гречина, А. Станіславський, Д. Баталов, І. Мезенцев, інж. С. Малкін). За цим генпланом при збереженні первісної схеми композиційний задум став чіткішим, розкрилася композиційна вісь від пропілеїв головного входу (архітектори І. Мезенцев, В. Куцевич) на Головний павільйон (архітектори Б. Жежерін, Г. Кислий, інж. А. Мозговий), внаслідок чого з’явилася можливість організувати парадний ансамбль площі.

Основні павільйони комплексу розміщені вздовж двох композиційних осей, що перетинаються під прямим кутом. За функціональними ознаками уся територія поділяється на три основні частини: вхід з пропілеями, центральною алеєю та партером; парадна площа з дев’ятьма павільйонами; майданчики натурального показу та галузеві павільйони. Головна площа асиметрична – лівий (східний) бік від головного павільйону формують три павільйони: «Металургія» (архітектори М. Грачина, Є. Михневич, М. Губов), «Електрифікація» (архітектори Д. Бойченко, В. Сороколіт) та «Машинобудування і приладобудування» (архітектори І. Мезенцев, Н. Савченко, М. Губов, інж. І. Куц), правий (західний) – п’ять: «Тваринництво» (арх. М. Катернога, худ. С. Кириченко), «Технічні культури» (архітектори І. Мезенцев, М. Губов), «Овочівництво, садівництво і виноградарство» (архітектори Д. Баталов, В. Гнєздилов), «Сільськогосподарська наука і хліборобство» (арх. К. Джанашія), «Зернові й олійні культури» (архітектори В. Єлізаров, І. Ланько, інж. І. Куц, скульптори О. Олійник, М. Вронський).

Архітектурний ансамбль виставки при певній перенасиченості декором відзначається масштабністю, чіткістю планування, високим рівнем благоустрою та озеленення. Павільйони першої черги будівництва, незважаючи на різну планувальну структуру та об’ємно-просторову композицію, об’єднані загальним композиційним задумом і стилістичною єдністю з орієнтацією на використання форм та прийомів класики та декоративних елементів українського бароко. Для облицювання фасадів використано білий інкерманський камінь у поєднанні з полив’яною керамікою, з якої виконані елементи карнизів, тяг та поясків, тематичні й орнаментальні композиції.

З часом ансамбль виставки продовжував розвиватися: 1961 р. збудовано павільйон «Будівництво» (архітектори Г. Кислий, М. Губов, інж. І. Куц), що являє собою трипрогінну споруду, зведену з використанням збірних залізобетонних конструкцій.

В архітектурі павільйонів «Товари народного споживання» (1974), «Авіація» (1976) та інших простежується захоплення скляними вітражами.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 249 – 250.