2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Спасо-Преображенський собор
Мурований собор розташований у південній частині міста на пагорбі правобережжя р. Сіверський Донець під горою Крем’янець, яка домінує над містом. Пам’ятка є архітектурним акцентом у забудові.
Збудований 1684 р. коштом і заходами полковників Г.Донця та Ф.Шидловського, собор зазнав капітального ремонту в 1751 р. У 1886 р. з західного боку до собору добудовано двосвітний притвор і триярусну дзвіницю. У 1902 – 1903 рр. храм перебудовано під керівництвом цивільного інженера М.Ловцова: розібрано бічні бані й натомість надбудовано декоративні, змінено форму центральної бані, надбудовано кокошники. Будівля загалом набула невластивих їй рис неоросійського стилю. Під час Другої світової війни зруйновано бічні декоративні баньки та західний притвор з дзвіницею. У 1953 – 1955 рр. пам’ятку реставровано за проектом архітектора М.Говденко: відтворено первісні форми й деталі, розібрано всі пізніші прибудови. Для реставрації було виготовлено спеціальну цеглу за зразками первісної. У 1983 р. зміцнено попружні арки та змінено покриття дахів і бань.
Собор – хрещатий, п’ятидільний, з гранчастими раменами, п’ятибаневий. Усі бані – двозаломні. Своєю розпланувально-просторовою структурою він відтворює характерний для України XVII ст. тип хрещатої п’ятидільної дерев’яної церкви. В інтер’єрі перехід до верхніх восьмериківс здійснено за допомогою плоских трикутних пандатив. Простір інтер’єру – єдиний завдяки широким трицентровим попружним аркам, стягнутим парними залізними затяжками. Центральна баня вища від бічних через наявність в основі її світлового восьмерика зрізаної восьмигранної піраміди.
Декор екстер’єру – в стилістиці українського Відродження з застосуванням окремих деталей з московської архітектури. Ребра граней підкреслені лопатками з наріжними консольними півколонками з перехватами. У рівні хорів фасади оперезує аркатура, а карнизи вінчання набрані поребриком. Високі витягнутих пропорцій вікна мають наличники з фігурними багатолопатевими сандриками. Три входи до храму рівнозначні й оформлені порталами. Прямокутний дверний проріз фланкують білокам’яні кручені різьблені колонки, які несуть архітрав, увінчаний архівольтом.
Будівля – цегляна з широким використанням в оздобленні лекальної цегли та місцевого вапняку. В інтер’єрі стіни потиньковані й побілені. Олійні малювання збереглися лише в центральній бані. Зовні собор побілений по тонкому шару тиньку. Підлога – кахляна. Дахи й бані по дерев’яних кружалах і кроквах укриті міддю.
Спасо-Преображенський собор в Ізюмі є найвизначнішою мурованою пам’яткою етапу формування слобожанської архітектурної школи доби українського Відродження і бароко.
В.В.Вечерський
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 248 – 249.