Церква Покрови

Розмір зображення: 774:775 піксел

Стара церква Покрови. Картина в новій церкві. Джерело: Пам’ятки України, 2006 р., № 3, с. 48.

Дубровиця. Церква Покрови пр. богородиці

Дерев’яна церква давнього галицького типу, збудована в 1670 році. У 1868 році в храмі проводилися ремонтні роботи. Тризрубна одноверха будівля складалася з ширшої квадратової нави, вужчого прямокутного бабинця й рівношпрокого бабинцю прямокутного вівтаря. Високий зруб нави з одним заломом покривав пірамідальний наметовий дах, увінчаний маківкою. Нижчі зруби бабинця й вівтаря були покриті трисхили-ми дахами, гребені яких сягали нижнього краю залому над навою. Оперізувало споруду піддашшя, сперте на профільовані випусти вінців зрубів. Церкву в 1902 році розібрали, а на її місці збудували нову, муровану, за проектом Василя Нагірного.

Джерело: Слободян В. Втрачені пам’ятки сакральної архітектури Львівщини: церкви. – Пам’ятки України, 2006 р., № 3, с. 48.

Колись на Дубровиці було дві парафії: Дубровиця та Дуциринки. З часом Дуциринки вимерли і церква занепала, залишився лише кам’яний фундамент. Коли почали будувати хати в Дубровиці, брали цей камінь з фундамента і будували собі хати.

Парафію перенесли до другої деревяної церкви, яка була побудована в 1670 році і простояла 350 років.

У 1895 році стару церкву розібрали, дещо спалили, дещо перенесли до нової. А на її місці почали ставити нову, муровану за проектом Василя Нагірного. Її ставили 7 років. 1901 р. церкву закінчили.

1902 р. церкву посвятили в честь Покрови Матері Божої, також як і стару дерев’яну. До 1942 р. церква була греко-католицька, після її записали по документах як православну, але в самій церкві нічого не змінилося.

В 1960-х роках Микола Хрущов приказав робити реформи: все греко-католицьке викидати, церкви зробити православними. Після цього у церкві викинули фани, трилоси. І вона стала православна зі всіма атрибутами, традиціями.

1990 р. Церкву знову перевели на греко-католицьку. [Оповідання Діани Михайлівни Сало, котрій ми висловлюємо вдячність.]

Хутір Дуциринки не вимер, він завжди жив і надалі продовжує жити. А стара церква знаходилася дещо нижче від хутора Дуциринки, там було село Коблянка. Його за розповідями старих людей спалили татари , і люди почали селитися в селі Дубровиця. А на даний час в Коблянці є один будинок у ньому проживає місцевий фермер. [Повідомлення Ярослава Ланцути, якому ми висловлюємо вдячність.]