1970 р. Дерев’яна архітектура України

У другій видатній пам’ятці Галичини XVII ст. – Здвиженській церкві (Дрогобич) – найвиразніше розв’язано глибинну композицію внутрішнього простору. Іще в потелицькій Святодухівській церкві XVI ст. зроблена спроба створення глибинного інтер’єра. Церква стоїть на схилі, тому всередині підлога має підйом від дверей бабинця до порталу між нефом та вівтарем. Цей підйом підлоги виразно посилює перспективу в бік вівтаря.

Майстерно виконані монументальні розписи стін церкви збагачували перспективу світлотіньовими та декоративно-кольоровими ефектами.

Здвиженська церква в Дрогобичі за своїм типом є тризрубною. У більшості невеликих тризрубних церков, яких було багато у західних областях, на Поділлі та Волині, кожний зруб був просторово замкнутий. Іноді тільки невеликий портал між бабинцем та нефом з’єднував ці два приміщення.

У Здвиженській церкві оригінально і по-новому вирішено співвідношення висот приміщень та просторове їх об’єднання; цьому сприяло збудування емпори на другому поверсі. Перед тим, як ввійти в церкву, відвідувач повинен пройти через низеньку паперть; її висота дорівнює 2,25 м. Коли ввійти з низенької паперті до бабинця, то зразу, по контрасту з папертю, сприймається велика висота нефа (біля 12 м до низу ліхтаря) і глибока перспектива з бабинця в неф і через трикутний виріз у східній стіні нефа у вівтарне приміщення. Через те що верх порталу з бабинця до нефа закриває верх намету над нефом, висота нефа здається ще більшою, чим вона є насправді.

Інтер’єр церкви сприймається як єдиний простір, обмежений і розчленований різними формами стін, отворів, перекриттів і т. ін. Художнє враження посилюється настінними монументально-декоративними розписами, золото-барвним різним іконостасом та освітленням. Вікон у церкві мало, вони дають небагато світла і сильні локальні фарби розписів зм’якшуються напівтемрявою, звідки виблискують золочені деталі та срібні оклади ікон.

Трохи пізніше потеличських був виконаний розпис вівтаря Здвиженської церкви в Дрогобичі – один з найкращих монументально-декоративних розписів в дерев’яних церквах. Тут постаті святих вкомпоновані в мальовану аркаду, що обходить вівтар. Постаті заповнюють майже всю площину арки. Важкі складки драпіровки, що вертикальними лініями спадають донизу, роблять фігури стрункими.

Джерело: Юрченко П.Г. Дерев’яна архітектура України. – К.: 1970 р., с. 80 – 81, 96.