Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Церква Успіння

Церква Успіння

Довге. Церква Успгння пр. богородиці, 1911 р. Світлина 1997 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 417.

Довге Іршавський район

Церква Успіння пр. богородиці. 1911. (УПЦ)

Перша згадка про Довге належить до 1380 року. Легенда розповідає, що “назва пішла від скелі, яка довга до двох кілометрів”. У 1460 році тут була збудована фортеця, від якої нічого не залишилося. Дерев’яну капличку з цвинтарем навколо неї згадують ще в 1418 р. У 1751р. йдеться про дерев’яну церкву св. Іоана Предтечі з маленькою вежею, з двома дзвонами, “всіми образами тутешніми украшену”.

Згідно з протоколом упорядкування парохій, у 1801 р. в селі була “церква дерев’яна, стара, червотока, не одповідна бо мала, потребно нову муровану поставити, на что потребно 2200 флор. ринск. Кромі матеріала, что в місті находиться, возову і ручну роботу вірники безплатно дают”. Довге прославив видатний діяч культури краю Василь Довгович (1783 – 1849), який тут священикував з 1811 по 1824 рік і доклав багато зусиль до спорудження величного мурованого храму, що згадують у єпископській візитації 1847 р.

Тепершня церква була збудована на місці поховання русинів, що загинули у війні Ракоція II, і була на той час найбільшою церквою Мараморощини. Для спорудження храму, що коштувало 120 000 корон, багато потрудилися священики Андрій Дем’янович та Михайло Медве, куратори Федір Шандра та Федір Лога.

У 1907 р. о. А. Дем’янович випросив від графа Телекі ділянку під спорудження церкви, а стару церкву планував продати місцевим римо-католикам. Розпочали спорудження в 1909 р., а 1 жовтня 1911р. марамороський вікарій Михайло Балог благословив новобудову. Прикрашену та розмальовану церкву посвятив єпископ Петро Ґебей 3 вересня 1926р. У 1991р. проведено ремонт храму. Розписи оновив Іван Андрішко в 1992 р.

У 1995 р. розпочато будівництво нової греко-католицької церкви. Збір коштів доручили Юрію Звонарю.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 416 – 417.